Текст песни Тарас Григорович Шевченко - Гайдамаки. ч.1

ГАЙДАМАКИ

Все йде, все минає — і краю немає,
Куди ж воно ділось? Відкіля взялось?
І дурень, і мудрий нічого не знає.
Живе... умирає... Одно зацвіло,
А друге зав’яло, навіки зав’яло...
І листя пожовкле вітри рознесли.
А сонечко встане, як перше вставало,
І зорі червоні, як перше плили,
Попливуть і потім, і ти, білолиций,
По синьому небу вийдеш погулять,
Вийдеш подивиться в жолобок, криницю
І в море безкрає і будеш сіять,
Як над Вавилоном, над його садами,
І над тим, що буде з нашими синами;
Ти вічний без краю!.. Люблю розмовлять,
Як з братом, з сестрою, розмовлять з тобою,
Співать тобі думу, що ти ж нашептав.
Порай мені ще раз, де дітись з журбою?
Я не одинокий, я не сирота —
Єсть у мене діти, та де їх подіти?
Заховать з собою? Гріх, душа жива!
А може, їй легше буде на тім світі,
Як хто прочитає ті сльози-слова,
Що так вона щиро колись виливала,
Що так вона нишком над ними ридала.
Ні, не заховаю, бо душа жива.
Як небо блакитне — нема йому краю,
Так душі почину і краю немає.
А де вона буде? Химерні слова!
Згадай же хто-небудь її на сім світі —
Безславному тяжко сей світ покидать.
Згадайте, дівчата, — вам треба згадать!
Вона вас любила, рожевії квіти,
І про вашу долю любила співать.

Поки сонце встане, спочивайте, діти,
А я поміркую, ватажка де взять.

Сини мої, гайдамаки!
Світ широкий, воля —
Ідіть, сини, погуляйте,
Пошукайте долі.
Сини мої невеликі,
Нерозумні діти,
Хто вас щиро без матері
Привітає в світі?
Сини мої! орли мої!
Летіть в Україну —
Хоч і лихо зострінеться,
Так не на чужині.
Там найдеться душа щира,
Не дасть погибати,
А тут... а тут... Тяжко, діти!
Коли пустять в хату,
То, зострівши, насміються —
Такі, бачте, люди:
Все письменні, дрюковані,
Сонце навіть гудять:
«Не відтіля, — каже, — сходить,
Та не так і світить,
Отак, — каже, — було б треба...»
Що маєш робити?
Треба слухать, може, й справді
Не так сонце сходить,
Як письменні начитали...
Розумні та й годі!
А що ж на вас вони скажуть?
Знаю вашу славу!
Поглузують, покепкують
Та й кинуть під лаву.
«Нехай, — скажуть, — спочивають,
Поки батько встане
Та розкаже по-нашому
Про свої гетьмани.
А то дурень розказує
Мертвими словами
Та якогось-то Ярему
Веде перед нами
У постолах. Дурень! дурень!
Били, а не вчили.
Од козацтва, од гетьманства
Високі могили —
Більш нічого не осталось,
Та й ті розривають;
А він хоче, щоб слухали,
Як старці співають.
Дарма праця, пане-брате:
Коли хочеш грошей
Та ще й слави, того дива,
Співай про Матрьошу,
Про Парашу, радость нашу,
Султан, паркет, шпори, —
От де слава! А то співа:
«Грає синє море»,
А сам плаче, за тобою
І твоя громада
У сіряках!..» Правда, мудрі!
Спасибі за раду.
Теплий кожух, тілько шкода
Не на мене шитий,
А розумне ваше слово
Брехнею підбите.
Вибачайте... кричіть собі,
Я слухать не буду
Та й до себе не покличу:
Ви розумні люди —
А я дурень; один собі
У моїй хатині
Заспіваю, заридаю,
Як мала дитина.
Заспіваю — море грає,
Вітер повіває,
Степ чорніє, і могила
З вітром розмовляє.
Заспіваю — розвернулась
Висока могила,
Аж до моря запорожці
Степ широкий вкрили.
Отамани на вороних
Перед бунчуками
Вигравають... А пороги
Меж очеретами
Ревуть, стогнуть, розсердились,
Щось страшне співають.
Послухаю, пожурюся,
У старих спитаю:
«Чого, батьки, сумуєте?»
«Невесело, сину!
Дніпро на нас розсердився,
Плаче Україна...»

HAYDAMAKI

Everything goes, everything passes - and there is no end,
Where did it go? Where did it come from?
Both the fool and the wise know nothing.
Lives ... dies ... One blossomed,
And the second withered, withered forever ...
And the yellowed leaves were blown away by the winds.
And the sun will rise, as the first rose,
And the stars are red, as the first floated,
Will swim and then, and you, white-faced,
You will go for a walk in the blue sky,
You go out to look in the trough, the well
And in the endless sea you will sow,
As upon Babylon, upon her gardens,
And over what will happen to our sons;
You are eternal without end! .. I love to talk,
As with a brother, with a sister, they will talk to you,
Sing to you the thought that you whispered.
Advise me again, where to go with grief?
I'm not alone, I'm not an orphan -
I have children, but where to take them?
Hide with you? Sin, the soul is alive!
Or maybe it will be easier for her in that world,
As someone reads those tears-words,
What so sincerely she once poured,
That's how she secretly sobbed over them.
No, I will not hide, because the soul is alive.
As the sky is blue, there is no end to it,
So there is no beginning and no soul.
And where will she be? Whimsical words!
Remember anyone in the seven worlds -
It is difficult for the inglorious to leave this world.
Remember, girls, you need to remember!
She loved you, pink flowers,
And she loved to sing about your destiny.

Until the sun rises, rest, children,
And I'll think about where to take the leader.

My sons, haidamaks!
The world is wide, the will -
Go, sons, take a walk,
Look for destiny.
My little sons,
Stupid children,
Who are you sincerely without a mother
Congratulations to the world?
My sons! my eagles!
Fly to Ukraine -
Although the disaster will escalate,
So not in a foreign land.
There will be a sincere soul,
Won't die,
And here ... and here ... It's hard, children!
When they let you into the house,
Then, sharpening, laugh -
Such, you see, people:
All written, printed,
The sun is even buzzing:
"It doesn't go away," he says.
But it doesn't shine like that,
So, - he says, - it would be necessary ... »
What should you do?
We need to listen, maybe really
Not so the sun goes down,
As the writers read ...
Smart and never!
And what will they say about you?
I know your glory!
They make fun of me, make fun of me
Yes, and throw under the bench.
"Let them," they say, "rest,
Until the father gets up
And will tell in our way
About their hetmans.
And then the fool tells
Dead words
And some Yarem
Leads in front of us
In the posts. Fool! fool!
They were, not taught.
From the Cossacks, from the hetmanate
High graves -
There is nothing left,
And they break;
And he wants you to listen,
As the elders sing.
No work, sir brother:
When you want money
And also glory, that miracle,
Sing about Matryoshka,
About Parasha, our joy,
Sultan, parquet, spurs, -
From where glory! And then he sang:
"Playing the blue sea",
And he cries for you
And your community
In sulfur! .. »True, wise!
Thanks for the advice.
Warm casing, just a pity
Not sewn on me,
And your word is reasonable
Lied with lies.
I'm sorry ... shout to yourself,
I will not listen
And I will not call to myself:
You are smart people -
And I'm a fool; one yourself
In my hut
I sing, I cry,
Like a small child.
I sing - the sea plays,
The wind blows,
The steppe turns black, and the grave
He talks to the wind.
I sing - I turned around
High grave,
Up to the sea Cossacks
The steppe is wide covered.
Atamans on crows
In front of the Bunchuks
They win ... And the thresholds
Between the reeds
Roar, groan, get angry,
They are singing something terrible.
I'll listen, I'll complain,
In the old I ask:
"What, parents, do you miss?"
“Unhappy, son!
The Dnieper was angry with us,
Ukraine is crying ... ”