Текст песни Тарас Григорович Шевченко - Гайдамаки. ч.4

ГАЛАЙДА

«Яремо! герш-ту, хамів сину?
Піди кобилу приведи,
Подай патинки господині
Та принеси мені води,
Вимети хату, внеси дрова,
Посип індикам, гусям дай,
Піди до льоху, до корови,
Та швидче, хаме!.. Постривай!
Упоравшись, біжи в Вільшану:
Їмості треба. Не барись».
Пішов Ярема, похиливсь.
Отак уранці жид поганий
Над козаком коверзував.
Ярема гнувся, бо не знав,
Не знав, сіромаха, що виросли крила,
Що неба достане, коли полетить,
Не знав, нагинався...

О Боже мій милий!
Тяжко жить на світі, а хочеться жить:
Хочеться дивитись, як сонечко сяє,
Хочеться послухать, як море заграє,
Як пташка щебече, байрак гомонить
Або чорнобрива в гаю заспіває...
О Боже мій милий, як весело жить!

Сирота Ярема, сирота убогий:
Ні сестри, ні брата, нікого нема!
Попихач жидівський, виріс у порогу;
А не клене долі, людей не займа.
Та й за що їх лаять? Хіба вони знають,
Кого треба гладить, кого катувать?
Нехай бенкетують... У їх доля дбає,
А сироті треба самому придбать.
Трапляється, часом тихенько заплаче,
Та й то не од того, що серце болить:
Що-небудь згадає або що побачить...
Та й знову за працю. Отак треба жить!
Нащо батько, мати, високі палати,
Коли нема серця з серцем розмовлять?
Сирота Ярема — сирота багатий,
Бо є з ким заплакать, є з ким заспівать:
Єсть карії очі — як зіроньки сяють,
Білі рученята — мліють-обнімають,
Єсть серце єдине, серденько дівоче,
Що плаче, сміється, і мре, й оживає,
Святим духом серед ночі
Понад ним витає.
Отакий-то мій Ярема,
Сирота багатий.
Таким і я колись-то був.
Минуло, дівчата...
Минулося, розійшлося,
І сліду не стало.
Серце мліє, як згадаю...
Чому не осталось?
Чому не осталось, чому не вітало?
Легше було б сльози, журбу виливать.
Люди одібрали, бо їм було мало.
«Нащо йому доля? треба закопать:
Він і так багатий...»
Багатий на лати
Та на дрібні сльози — бодай не втирать!
Доле моя, доле! Де тебе шукать?
Вернися до мене, до моєї хати,
Або хоч приснися... Не хочеться спать.
Вибачайте, люди добрі:
Може, не до ладу,
Та прокляте лихо-злидні
Кому не завадить?
Може, ще раз зустрінемось,
Поки шкандибаю
За Яремою по світу,
А може... й не знаю.
Лихо, люди, всюди лихо.
Нігде пригорнуться:
Куди, каже, хилить доля,
Туди й треба гнуться —
Гнуться мовчки, усміхаться,
Щоб люди не знали,
Що на серці заховано,
Щоб не привітали.
Бо їх ласка... Нехай сниться
Тому, в кого доля,
А сироті щоб не снилась,
Не снилась ніколи!
Тяжко, нудно розказувать,
А мовчать не вмію.
Виливайся ж, слово-сльози:
Сонечко не гріє,
Не висушить. Поділюся
Моїми сльозами...
Та не з братом, не з сестрою —
З німими стінами
На чужині... А поки що —
До корчми вернуся,
Що там робиться.
Жидюга
Дрижить, ізігнувшись
Над каганцем: лічить гроші
Коло ліжка, клятий.
А на ліжку... ох, аж душно!..
Білі рученята
Розкидала, розкрилася...
Як квіточка в гаю,
Червоніє; а пазуха...
Пазухи немає —
Розірвана... Мабуть, душно
На перині спати
Одинокій, молоденькій;
Ні з ким розмовляти, —
Одна шепче. Несказанно
Гарна нехрещена!
Ото дочка, а то батько —
Чортова кишеня.
Стара Хайка лежить долі,
В перинах поганих.
Де ж Ярема? Взявши торбу,
Потяг у Вільшану.

GALAIDA

“Yaremo! gersh-tu, boor son?
Go, bring the mare,
Give patinki to the hostess
And bring me water,
Sweep the house, bring in firewood,
Sprinkle with turkeys, geese,
Go to the cellar, to the cow,
But faster, hame! .. Wait a minute!
Coping, run to Vilshan:
Capacity is needed. Don't hesitate. "
Yarema left and leaned over.
This is how a Jew is bad in the morning
He was cheating on the Cossack.
Yarema bent down because he did not know
I did not know, poor thing, that the wings grew,
What will the sky get when it flies,
I didn't know, I bent down ...

Oh my dear God!
It's hard to live in the world, but I want to live:
I want to watch the sun shine,
I want to hear the sea flicker,
Like a bird chirping, the ravine hums
Or the marigold in the grove sings ...
Oh my dear God, how fun to live!

Orphan Yarem, poor orphan:
No sister, no brother, no one!
A Jewish pusher, he grew up on the threshold;
And do not curse fate, do not occupy people.
And why are they scolded? Do they know
Who should be ironed, who should be tortured?
Let them feast ... Their destiny cares,
And the orphan must buy it himself.
It happens, sometimes quietly crying,
And not because my heart hurts:
He will remember something or see something ...
And again for work. This is the way to live!
Why father, mother, high chambers,
When there is no heart to talk to the heart?
Orphan Yarem - an orphan rich,
Because there is someone to cry with, there is someone to sing with:
There are brown eyes - like stars shining,
White little hands - grind-hug,
There is a single heart, a girl's heart,
He that weepeth and laughs, and dies, and comes to life,
Holy Spirit in the middle of the night
It hovers over him.
Such is my Yarema,
The orphan is rich.
That's how I used to be.
Gone, girls ...
Gone, parted,
And there was no trace.
My heart is pounding, as I remember ...
Why not left?
Why not left, why not welcome?
It would be easier to shed tears and grief.
People took it because they didn't have enough.
"Why fate? should be buried:
He is so rich ... "
Rich in armor
But for small tears - at least do not rub!
Down with me, down with me! Where do you look?
Come back to me, to my house,
Or at least dream ... I do not want to sleep.
Sorry, good people:
Maybe not right,
And damn misery and poverty
Who does not interfere?
Maybe we'll meet again,
While I stumble
After Yarem around the world,
Or maybe ... I don't know.
Fame, people, fame everywhere.
Nowhere to cling:
Where, he says, fate bends,
That's where you need to bend -
Bend silently, smile,
So that people don't know
What is hidden in the heart
Not to be congratulated.
Because their grace ... Let him dream
To him who has a destiny,
And the orphan not to dream,
Never dreamed!
It's hard, boring to tell,
And I can't be silent.
Pour out, word-tears:
The sun does not heat,
Do not dry. I will share
My tears ...
But not with my brother, not with my sister -
With dumb walls
Abroad ... And for now -
I'll be back to the inn,
What is being done there.
Jewish
Trembling, bent over
Above the lamp: counts the money
Circle of the bed, damned.
And on the bed ... oh, it's stuffy! ..
White little hands
Scattered, opened ...
Like a flower in a grove,
Redness; and the bosom ...
No sinuses -
Torn ... Probably stuffy
Sleep on a duvet
Lonely, young;
Talk to no one -
One whispers. Unspoken
Beautiful unbaptized!
Here is the daughter, and the father -
Damn pocket.
Old Haika lies fate,
In the featherbeds of the bad.
Where is Yarema? Taking the bag,
Train to Vilshan.