Текст песни Тарас Григорович Шевченко - Хіба самому написать...

Хіба самому написать
Таки посланіє до себе,
Та все дочиста розказать,
Усе, що треба, що й не треба.
А то не діждешся його,
Того писанія святого,
Святої правди ні од кого.
Та й ждать не маю од кого.
Бо вже б, здавалося, пора:
Либонь, уже десяте літо,
Як людям дав я «Кобзаря»,
А їм неначе рот зашито,
Ніхто й не гавкне, не лайне,
Неначе й не було мене.
Не похвали собі, громадо!
Без неї, може, обійдусь,
А ради жду собі, поради!
Та, мабуть, в яму перейду
Із москалів, я не діждусь!
Мені, було, аж серце мліло,
Мій Боже милий! як хотілось,
Щоб хто-небудь мені сказав
Хоч слово мудре; щоб я знав,
Для кого я пишу? для чого?
За що я Вкраїну люблю?
Чи варт вона огня святого?..
Бо хоч зостаріюсь затого,
А ще не знаю, що роблю.
Пишу собі, щоб не міняти
Часа святого так на так,
Та іноді старий козак
Верзеться грішному, усатий,

З своєю волею мені
На чорнім вороні-коні!
А більш нічого я не знаю,
Хоч я за це і пропадаю
Тепер в далекій стороні.
Чи доля так оце зробила?
Чи мати Богу не молилась,
Як понесла мене? Що я —
Неначе лютая змія
Розтоптана в степу здихає,
Захода сонця дожидає.
Отак-то я тепер терплю
Та смерть із степу виглядаю,
А за що, єй-богу, не знаю!
А все-таки її люблю,
Мою Україну широку,
Хоч я по їй і одинокий
(Бо, бачте, пари не найшов)
Аж до погибелі дійшов.

Нічого, друже, не журися!
В дулéвину себе закуй,
Гарненько Богу помолися,
А на громаду хоч наплюй!
Вона — капуста головата.
А втім, як знаєш, пане-брате.
Не дурень, сам собі міркуй.

Will he write himself
Still a message to himself,
Yes, tell everything clearly,
Everything you need, you don't need.
And then you will not wait for him,
That holy scripture,
Holy truth from no one.
And I have no one to wait for.
Because it would seem that it's time:
Or, already the tenth summer,
As I gave people "Kobzar",
And as if their mouths were sewn up,
No one barks, no shit,
As if I wasn't there.
Do not praise yourself, community!
I can do without her,
And for the sake of waiting for advice!
She will probably go to the pit
Of the Muscovites, I can't wait!
I was, until my heart was pounding,
My dear God! as I wanted
Let someone tell me
Though the word is wise; let me know
Who am I writing for? for what?
Why do I love Ukraine?
Is it worth the holy fire? ..
For though I grow old therefore,
And I still don't know what I'm doing.
I write to myself so as not to change
Saint's time so on so
And sometimes an old Cossack
Believes a sinner, mustachioed,

With my will to me
On a black crow-horse!
And I don't know anything else,
Although I'm lost for it
Now on the far side.
Did fate do that?
Didn't the mother pray to God,
How did you deal with me? That I -
Like a fierce snake
Trampled in the steppe sighs,
Waiting for the sunset.
That's how I suffer now
And death from the steppe looks,
And for what, for God's sake, I do not know!
And yet I love her,
My Ukraine is wide,
Although I'm lonely for her
(Because, you see, I didn't find any money)
He died.

Nothing, my friend, do not worry!
Shackle yourself in the hole,
Pray well to God,
And at least spit on the community!
She is a cabbage head.
And yet, as you know, sir.
Don't be a fool, think for yourself.