Розпрощався стрілець із своєю ріднею,
Сам поїхав в далеку дорогу.
За свій рідний край, за стрілецький звичай
Йдемо в бій за свою перемогу.
А вітер в степу травою колише,
Дуб зелений додолу схилився,
Листя шелестить, вбитий стрілець
Над ним коник його зажурився.
– Ой коню ж, мій коню, не стій наді мною,
Я тим часом полежу у полі,
Біжи, коню мій, скажи неньці рідній,
Що я лежу у степу забитий.
Най батько і мати, і ріднії сестри,
Нехай вони за мною не плачуть,
Я в степу лежу за Вкраїну свою,
Чорний крук наді мною закряче.
The shooter said goodbye to his relative,
He went on a long journey.
For his native land, for the shooting custom
We are going to fight for our victory.
And the wind in the steppe grass once,
The green oak bent down,
The leaves rustle, the archer is killed
Above him his grasshopper frowned.
- Oh horse, my horse, do not stand over me,
I'll lie in the field in the meantime,
Run, my horse, tell my dear nanny,
That I lie in the steppe clogged.
Let the father and mother and sisters,
Let them not weep for me,
I lie in the steppe for my Ukraine,
The black raven will croak above me.
