Я стужився, мила, за тобою,
З туги обернувся мимохіть
В явора, що, палений журбою,
Сам-один між буками стоїть.
Грає листя на веснянім сонці,
А в душі – печаль, як небеса.
Він росте й співає явороньці,
І згоряє від сльози роса.
Сніг летить колючий, ніби трина,
Йде зима й бескидами гуде.
Яворові сниться яворина
Та її кохання молоде.
Він не знає, що надійдуть люди,
Зміряють його на поруби,
Розітнуть йому печальні груди,
Скрипку зроблять із його журби.
I stuzhyvsya , my dear, for you,
With anguish turned casually
As a sycamore that burnt sorrow ,
Alone among beech stands.
Plays leaves spring sun,
But at heart - sadness as heaven .
It grows and sings yavorontsi ,
And burning tears of dew.
Snow flies barbed, if trine ,
There is a winter and Beskid buzzing .
Yavoriv dream Yavoryna
And her young love .
He knows what people go ,
It to measure the coupe ,
Cut him sad chest,
Skrypka do with his grief .
