Текст песни Тарас Прохасько - FM - Track 01

20.12 Це було тридцять років тому. Точно пам'ятаю, бо спрацював той самий проявник — страшно інтенсивний сніг. Коли починав падати такий густий сніг, то на нашу гору — дорогою, викладеною ще австрійським камінням, і вздовж якої було прокладено фосу, по якій влітку стікала вода, а зимою збирався сніг, то тією дорогою, коли починав падати сніг, на нашу гору обов'язково виходив один і той

самий чоловік. Він мав довгу сиву бороду, завжди був убраний у фуфайку і кирзаки. У руках тримав кирзову ж торбу, подібну не на мішок, а на течку. Це був єдиний

мандрований жебрак, який з'являвся на нашій горі. У нього був свій пароль — «Дайте калинки», — казав жебрак. Йому давали пучки калини, нарізані з-під снігу, коли ягоди солодкі, напружені і готові вистрілити соком від кожного необачного доторку. Звичайно, що калина була якоюсь надзвичайно глибокою метафорою. Навіть

дипломатією. Просячи лише калини, він видавався не прохачем, а виконавцем якоїсь

незвичайної і незрозумілої місії. І дипломатія полягала в тому, що, крім калини, йому давали пообідати, випити чарку смерекової настійки, трохи яблук, пучок часнику, якихось сушених яблук або сливок чи грибів у довгому коричневому конверті, в яких з Варшави присилали газету «Наше слово».

Але велика мудрість мандрованого була в тім, що просив він лиш того, що кожен мав, але воно не було необхідним. Бо кожен, хто зрізав калину з-під снігу, міг обійтися без неї тоді, коли слід було віддати її чоловікові зі снігу. Згодом я побачив, що все довкола нашої хати тримається на цьому принципі — дати тим, хто просить, те, що можеш віддати, але просити, уміти просити лиш те, що тобі дійсно можуть дати. Це власне те, що називається екологією — знанням про життя в однім спільнім домі.

Мурашки прокладали свої шляхи через цукор, і їх ніхто не топив, миші гризли горіхи, оси вибудовували гнізда на стриху у теплі, яструби могли собі вибирати якихось курчат, їжакам і вужам ставилося молоко у тарілочці. Птахам залишалося частину чорної горобини. Лиликів ніхто не зганяв з піддашшя. Зайці прибігали по кору і рештки капусти. Для сарн І оленів завжди знаходилися серед зими сіно і сіль. Кротячі нори не заливалися окропом.

Ми всі жили разом, всім усього вистачало, і всі були щасливими. Ми могли покладатися один на одного. І могли утримувати спільними зусиллями не одного мандрованого, який просив лише калини з-під снігу, а отримував значно більше.

20.12 Это было тридцать лет назад. Я точно помню, потому что сработал то же самое - ужасно интенсивный снег. Когда такой густой снег начал падать, затем на нашей горе - дорога, проложенная австрийскими камнями, и вдоль которого была заложена Фос, на которую проходила вода летом, и снег собирал один и один и тот

Сам человек. У него была длинная серая борода, всегда была одета в фабрик и Кирзаки. В своих руках он держал сумку Кирза, похожую не на сумку, а на папке. Это был единственный

Путешествующий нищий, который появился на нашей горе. У него был свой собственный пароль - «дай Калинку», - сказал нищий. Ему дали пучки виберна, нарезанные из -под снега, когда ягоды сладкие, напряженные и готовы стрелять в сок из каждого небрежного прикосновения. Конечно, Viburnum был какой -то глубокой метафорой. Даже

дипломатия. Спрашивая только Виберн, он был дан не по просьбе, а каким -то исполнителем

необычная и непостижимая миссия. И дипломатия заключалась в том, что, в дополнение к Виберму, ему дали обед, выпил стакан ели, некоторых яблок, пучка чеснока, несколько высушенных яблок, сливы или грибов в длинном коричневом конверте, в котором Варшава была отправлена ​​из Варшавы.

Но великая мудрость путешествия заключалась в том, что он спросил только об этом, но это не было необходимости. Потому что любой, кто разрезал виберм из -под снега, мог бы обойтись без него, когда было необходимо дать ей человека от снега. Впоследствии я увидел, что все вокруг нашего дома хранилось в этом принципе - чтобы дать тем, кто спрашивает, что вы можете дать, но спросите, чтобы иметь возможность спросить только то, что вы действительно можете дать. Это то, что называется экологией - знание жизни в одном общем доме.

Муравьи проложили свои пути через сахар, и никто не тонул их, мыши были укушены, осы строили гнезда на стрижке на жару, ястребы могли выбрать некоторых цыплят, ежи и веревки были помещены в тарелку. Птицы остались частью Черной Роуэн. Никто не уехал из разрыва. Кролики прибегали к коре и остаткам капусты. Для Сарна и оленей всегда были зимние сено и соль. Отверстия не затопляли кипящую воду.

Мы все жили вместе, всего было достаточно, и все были счастливы. Мы могли бы полагаться друг на друга. И они могли бы провести более одного путешествия совместно, который спросил только Viburnum из -под снега и получила гораздо больше.