Текст песни Тарас Прохасько - FM - Track 18

04.01 У той самий момент, коли відчай, зневіра і найпохмуріше сприйняття світу затискають нас у найглухішому коридорі — тісному, мокрому, пекучому або холодному, але цілком темному, — коли не видно наступного повороту, а стіни зближуються і звужуються, коли бредеш у смердючій воді, заглиблюючись з кожним кроком все ближче лицем до поверхні, де плавають найогидніші рештки чужого, ворожого болю. І коли здається, що наступний крок буде прощальним, але якщо ти не втратив віри у долю, впевненості у правильності свого напряму і любові до середовища, яке готове залити тебе чимось протилежним, то тоді, у ті короткі моменти твердий мур, у який ми впираємося, перетворюється на м'який, ніжний і світлий безконечний отвір. Крізь цей проріз нам з'являється найкраще, що є у нашому житті. Тоді літають ангели, подібні на добрих птахів, дитячі страхи виявляються мудрими пухнастими звірками. З твого тіла, з очей і вух, з кожного пальця розпускається найпрекрасніша квітка, якої запах на хвильку перебиває всі можливі смороди. Тоді нам з'являється дійсна краса життя. Якщо додати ці потрясіння красою, які, зрештою, оправдовують цілі роки, то набереться яких кілька днів або годин, а, може, і хвилин. Бо краса дається нам секундами. Вона дозована, як гомеопатичні препарати. Якщо не витримати дозування, то можна

просто померти від тиску серця. Вона різна, ця краса. Вона має стільки ж виявів, як тіні, що перебігають внутрішньою поверхнею повіки у сонячний день, або той фраґмент найкращого у світі сну, який перетворився у момент пробудження і не піддається обробці розумом. Це щось невловиме, його неможливо зафіксувати ні фотоапаратом, ні відеокамерою, ні диктофоном. Лише течія на шкірі, слизовій і

очному дні — йде попереду вулицею дивовижна жінка, і ти бачиш лише одну її щоку, падає яструб із синього осіннього неба, вітер здмухує пелюстки з квітучого дерева, пірнаєш у прозоре плесо гірської ріки, нічний метелик дивиться на тебе великими червоними очима, їдеш осінньою дорогою вночі у автомобілі, і фари висвітлюють дерева на узбіччі, стоїш вранці на горі посеред сонця, а все, що нижче — вкрите рівною поверхнею хмар, наївна і мила стара поштівка, яка вилітає з випадково вибраної книги, дванадцять білих коней у місячному сяйві мчать

горбами, летить стріла. Після цього переліку вступає в силу так званий карт-бланш

— біла картка, вільна картка, де кожен може вписати свої з'яви краси

04.01 В то же время, когда отчаяние, отчаяние и наиболее плохое восприятие мира зажимают нас в самом глубоком коридоре - плотно, мокрый, горящий или холодный, но довольно темный - когда следующий ход не виден, а стены приближаются к углубляются с Каждый шаг ближе к поверхности, где наиболее отвратительные останки чужой, враждебной боли. И когда кажется, что следующий шаг будет прощальным, но если вы не потеряли веру в судьбу, уверенность в правильности вашего направления и любви к окружающей среде, которая готова излить вам что -то противоположное, тогда, в те короткие моменты Сплошная стена, в которой мы опираемся, превращается в мягкое, нежное и легкое бесконечное отверстие. Через этот слот мы выглядим лучше, что в нашей жизни. Тогда ангелы любят хороших птиц, летят, детские страхи - мудрые пушистые животные. От вашего тела, от глаз и ушей, от каждого пальца, самые красивые цветочные цветы, которые на мгновение пахнут, прерывает все возможные смородины. Тогда у нас есть настоящая красота жизни. Если вы добавите эти шоки с красотой, которая, в конце концов, оправдывает целые годы, получит несколько дней или часов и, возможно, минуты. Потому что красота дается нам секунд. Это дозировано как гомеопатические средства. Если вы не можете противостоять дозировке, то вы можете

Просто умри от давления сердца. Она другая, эта красота. У него столько проявлений, как и тени, которые проходят через внутреннюю поверхность века в солнечный день, или этот фрагмент лучших в мире сна, который стал во время пробуждения и не относится к разуму. Это что -то неуловимое, это не может быть исправлено ни камерой, видеокамером или голосовым регистратором. Только ток на коже, слизистые мембраны и

Цветочный день - замечательная женщина впереди улицы, и вы видите только одну щеку, выпадает ястребом с синего осеннего неба, ветер сжимает лепестки с цветущего дерева, вы ныряете в прозрачную швабру реки Маунтин, ночь Бабочка смотрит на вас с большими красными глазами ночью в машине, а фары освещают деревья в стороне, стоять утром на горе посреди солнца, а все внизу покрыты плоской поверхностью

горбы, летят на стрелу. После того, как этот список вступит в силу так называемой карт-бланши

- Белая карта, свободная карта, где каждый может поместиться в своей красоте