Текст песни Тарас Шевченко - Тарасова ніч

ТАРАСОВА НІЧ

На розпутті кобзар сидить
Та на кобзі грає,
Кругом хлопці та дівчата,
Як мак процвітає.
Грає кобзар, виспівує,
Вимовля словами,
Як москалі, орда, ляхи
Бились з козаками,
Як збиралась громадонька
В неділеньку вранці,
Як ховали козаченька
В зеленім байраці.
Грає кобзар, виспівує,
Аж лихо сміється...

«Була колись Гетьманщина,
Та вже не вернеться!..

Встає хмара з-за Лиману,
А другая з поля,
Зажурилась Україна —
Така її доля!
Зажурилась, заплакала,
Як мала дитина.
Ніхто її не рятує...
Козачество гине,
Гине слава, батьківщина,
Немає де дітись.
Виростають нехрещені
Козацькії діти,
Кохаються невінчані,
Без попа ховають,
Запродана жидам віра,
В церкву не пускають!
Як та галич поле криє,
Ляхи, уніяти
Налітають — нема кому
Порадоньки дати.
Обізвався Наливайко —
Не стало кравчини!
Обізвавсь козак Павлюга —
За нею полинув!
Обізвавсь Тарас Трясило
Гіркими сльозами:
«Бідна моя Україно,
Стоптана ляхами!
Україно, Україно!
Ненько моя, ненько!
Як згадаю тебе, краю,
Заплаче серденько...
Де поділось козачество,
Червоні жупани?
Де поділась доля-воля?
Бунчуки? Гетьмани?
Де поділося? Згоріло?
А чи затопило
Синє море твої гори,
Високі могили?..
Мовчать гори, грає море,
Могили сумують,
А над дітьми козацькими
Поляки панують.
Грай же, море, мовчіть, гори,
Гуляй, буйний, полем —
Плачте, діти козацькії,
Така ваша доля!»

ТАРАСОВА НОЧЬ

На распутье кобзарь сидит
И на гуслях играет,
Кругом ребята,
Как мак процветает.
Играет кобзарь, поет,
Произнесут словам,
Как москали, орда, ляхи
Бились с казаками,
Как собиралась громадонька
В воскресеньице утром,
Как хоронили казака
В зеленом овраге.
Играет кобзарь, поет,
Вплоть беда смеется ...

«Была когда-то Гетманщина,
И уже не вернется! ..

Встает туча из-за Лимана,
А другая с поля,
Загрустила Украина -
Такова ее судьба!
Загрустила, заплакала,
Как ребенок.
Никто ее не спасает ...
Казачество погибает,
Погибает слава, родина,
Негде деться.
вырастают некрещеные
Казацкие дети,
Любят невенчанные,
Без попа прячут,
Запродана жидам вера,
В церковь не пускают!
Как и вороны поле кроет,
Ляхи, униаты
Налетают - некому
Порадонькы даты.
Отозвался Наливайко -
Не стало Кравчины!
Отозвался казак Павлюга -
За ней полетел!
Отозвался Тарас Трясило
Горькими слезами:
«Бедная моя Украина,
Потоптанная ляхами!
Украина, Украина!
Мамочка моя, мама!
Как вспомню тебя, края,
Заплачет сердце ...
Где делось казачество,
Красные скины?
Где делась рок-воля?
Бунчуки? Гетманы?
Где делось? Сгорело?
А затопило
Синее море твои горы,
Высокие могилы? ..
Молчат горы, играет море,
Могилы грустят,
А над детьми казацкими
Поляки господствуют.
Играй же, море, молчите, горы,
Гуляй, буйный, полем -
Плачьте, дети казацкие,
Такая ваша судьба! »