Гей, була в мене коняка,
Та й коняка-розбишака,
Була шабля, ще й рушниця,
Ще й дівчина-чарівниця.
Ту коняку турки вбили,
Ляхи шаблю пощербили,
І рушниця поламалась,
І дівчина відцуралась.
За Бунжацькими степами
Їдуть наші з бунчуками.
А я з плугом і з сохою
Понад нивою сухою.
Гей, гей, гей, мій чорний воле!
Степ широкий, стерня коле.
Вітер віє-повіває,
Казаночок закипає.
Повіває вітерочок,
Закипає казаночок.
Скоро все засне під млою,
Йдіть вечеряти зо мною.
Гей, хто в лісі відгукнися,
Гей, хто в полі, відкликнися!
Йдіть до мене вечеряти,
Серце моє звеселяти.
Зву. Луна за лугом гине...
Казаночок стигне, стигне.
Віє вітер, повіває,
Казаночок застигає.
Эй, была у меня лошадь,
И лошадь-разбойник,
Была сабля, еще и ружье,
Еще девушка-волшебница.
Ту лошадь турки убили,
Ляхи саблю пощербилы,
И ружье сломалась,
И девушка отреклась.
По Бунжацькимы степями
Едут наши с бунчуками.
А я с плугом и с сохой
Более нивой сухой.
Эй, эй, эй, мой черный воле!
Степь широкая, стерня колет.
Ветер веет-дует,
Казаночок закипает.
Дует витерочок,
Закипает Казаночок.
Скоро все заснет под мглой,
Идите ужинать со мной.
Эй, кто в лесу отзовись,
Эй, кто в поле, видкликнися!
Идите ко мне ужинать,
Сердце мое веселить.
Зову. Луна за лугом погибает ...
Казаночок стынет, стынет.
Дует ветер, дует,
Казаночок застывает.
