Нас кличуть Карпати (Gm, Am; Cm, Dm)
Нас кличуть Карпати,
Таємничі гуцули
Ночами сумують
Без нашої мрії.
На схилах багацько
Чудернацької тиші.
Вода приведе, тебе приведе,
По схилах веде у джерела надії.
Нас кличуть до себе
Молочні дзвіночки
А мрія не може
Кружляти в неволі.
Ще трохи посидимо,
Ще трохи будемо.
Нас кличуть стежки,
Солодкі стежки,
Холодні струмки
Що ведуть нас до долі.
Ти по схилах мандрувала
Нечесана, боса.
Собі дримбу купувала
В сивого гуцула,
Щоб вона дзвеніла файно
Біля твого(мого) носа.
Ти по схилах мандрувала,
Та на дримбі награвала,
У джерела мандрувала
Усе своє минуле.
Тож навіщо ті ідеали, -
Із попілу в попіл,
За собою на той світ
Нема чого забрати.
Нумо разом на схід сонця
Куштувати колір!
Годі братися за діло,
В котре братися за діло,
Покидай інертне тіло
Та рушай в Карпати!
We called the Carpathians (Gm, Am; Cm, Dm)
We called the Carpathians,
Mysterious hutsuly
At night grieve
Without our dreams.
On the slopes of a great number
Strange silence.
Bring water, you bring,
On the slopes leading source of hope.
We are called to himself
Dairy bells
A dream can not
Spin around in captivity.
A little sit,
A little will.
We call trails
Sweet trails
Cold streams
That leads us to destiny.
You traveled on the slopes
Unkempt, boss.
Himself DRYMBA buy
In gray mtn,
That it rang Fine
At your (my) nose.
You traveled on the slopes,
And drymba nahravala,
At traveled source
All his past.
So why those ideals -
From ashes to ashes,
For him to another world
Nothing to take away.
Come together at sunrise
Color taste!
Needless to tackle the work,
In which to take up work,
Desert inert body
And touched by the Carpathians!
