Навчу тебе кататися на ровері,
Я сам колись під рамою літав!
Коли життя було безмірно кльовим,
Коли я олівцем касети на ходу мотав.
А ти ховала мамині помади
І щастя таким близьким видавалося тоді,
А я учив у ванній серенади,
Які ніколи так і не співав тобі.
Крутись, крутись, стара касета,
Як закрутило нас у вихорі життя!
Триває вічна естафета,
Темніють очі, але я - все те ж дитя.
Пара-пара-пара-пам
Ще памятаю мрії свої ранні:
Я вдома перед дзеркалом з гітарою в руках...
Тепер дивлюся на роки останні -
Гітари не з'явилось, але в ваших голосах
вимірюю галактиками щастя,
А ти сидиш в кульбабах і смієшся до зірок,
Народжені в кінці вісімдесятих -
Чи ми знайшли себе, чи хоч наблизились на крок?
Крутись, крутись, стара касета,
Як закрутило нас у вихорі життя!
Триває вічна естафета,
Темніють очі, але я - все те ж дитя.
Будет научить вас ездить на ровере,
Однажды я полетел под кадром!
Когда жизнь была очень крутой,
Когда я молился кассету на курсе.
И ты спрятал помаду моей матери
И счастье так близко казалось, тогда казалось,
И я преподавал в ванной Серенаде,
Кто никогда не пел вам.
Спин, спин, старая кассета,
Как мы повернули нас в вихре жизни!
Вечная эстафета продолжается,
Глаза темные, но я все же ребенок.
Пара-пара-пам
Я до сих пор помню мечты о моем раннем:
Я дома перед зеркалом с гитарой в моих руках ...
Теперь посмотрите на последние годы -
Гитары не появились, но в ваших голосах
Я измеряю счастье галактику,
И вы сидите в одуванчиках и смеетесь над звездами,
Родился в конце восьмидесятых -
Мы оказались или, по крайней мере, шаг?
Спин, спин, старая кассета,
Как мы повернули нас в вихре жизни!
Вечная эстафета продолжается,
Глаза темные, но я все же ребенок.
