ти влітаєш у осінь жовту
жовтим повітряним змієм
я вповзаю у неї входжу
ніби в стару повію
осінь пахне повітрям і певно
це повітря повинне осені
підпирати верхівками темними
її піднебіння покошені
лоскотати її попід хмарами
щоб вона поливала дощами
тих людей що гуляють парами
що закохані до нестями
я чекаю зазимлення знаєш
із землею що прагне тиші
ти навряд чи мене згадаєш
ти навряд чи мені напишеш
ты влетаешь в осень желтую
желтым воздушным змеем
я вползает в нее вхожу
будто в старую проститутку
осень пахнет воздухом и вероятно
это воздух должен осени
подпирать верхушками темными
ее неба покошены
щекотать ее под облаками
чтобы она поливала дождями
тех людей гуляющих парами
что влюбленные безумно
я жду зазимлення знаешь
с землей что стремится к тишине
ты вряд ли меня вспомнишь
ты вряд ли мне напишешь
