Сива жінка іде по дорозі,
По дорозі важкого життя,
Омивають старі ноги сльози,
Вона звикла до свого буття.
Вона втомлена – каже – трошки,
Бо біди наїлась сповна.
Продає під вечір волошки,
Бо залишилась зовсім одна.
Приспів:
Волошки в житті, дощем омиті,
Їх очі сині, як небо синє.
Кричать волошки в руках старої:
Пробили землю на Україні.
Стара жінка іде до дому
І тримає в старих руках
Ті зів’ялі під вечір волошки
І сльоза на синіх очах
Тихо-тихо так промовляє:
"Пробачайте квіти мене,
Ту, що ваше життя обірвала
А життя на землі одне!"
Приспів (2)
Стара жінка іде додому,
А за нею її біда,
Продає під вечір волошки,
Бо залишилась зовсім одна...
Gray woman walking on the road,
On the road of a difficult life,
Wash old feet with tears,
She is used to her being.
She's tired - she says - a little bit,
Because the trouble was full.
Sells cornflowers in the evening,
There is only one left.
Refrain:
Cornflowers in life, washed by the rain,
Their eyes are blue as the sky is blue.
Screaming cornflowers in the hands of the old man:
They have broken through land in Ukraine.
Old woman goes to the house
And holds in old hands
Those faded cornflowers in the evening
And tears in the blue eyes
Quietly so it says:
"Excuse me flowers,
The one that cut your life short
And life on earth is one! "
Chorus (2)
An old woman goes home,
And behind her is her trouble,
Sells cornflowers in the evening,
Because only one is left ...
