"Я"
Знайшов її таку ж терпку, як вишню.
Побачив в ній характер, почуття.
Це ніжно так - любити як Всевишній,
Топити в ній думки і каяття.
Це добре так - ділити з нею кроки.
Щоранку віддавати їй себе.
Щоб попри всі гріхи, інші пороки
Бути разОм, долаючи усе.
Дозволь відчути шовк твого волосся,
Вплітати в коси ніч, серпанки зір.
Я рік не спав, босий ходив, мені здалося,
Що все кругом іде наперекір.
Пишу тобі четверту люту зИму.
Вже вкотре кілометрами доріг
Блукав ,шукав тебе, бувало зимно,
Як холодно томУ, хто не вберіг.
Колись сміявся голосно і штучно.
Казав, що не люблю.Таке життя...
Я був дурний. Мені було вкрай зручно
Таким шляхОм шукати укриття.
Так хОчу пригорнути твої плечі,
ВслухАтися у щирий, рідний сміх.
Бо завжди уникав торкнутись речі,
Що я кохав тебе
Найдужче
Від усіх.
#Юлія_Антоняк
"Я"
Нашел ее такой же вяжущий, как вишня.
Видел в ее характере, чувствуя себя.
Это мягко так - любить как Всемогущий,
Утонул в ее мыслях и покаянии.
Приятно разделить с ним шаги.
Каждое утро дают ей себе.
Несмотря на все грехи, другие пороки
Быть вместе, преодоление все.
Разрешение чувствовать ваши волосы шелк,
Он зарекомендовал себя за ночь, висит звезды.
Я не сплю в год, просыпал пошел, это казалось мне,
Что все раунды ходят.
Я пишу тебе четвертую ярость зимы.
Уже еще раз километры дорог
Бродил, искал тебя, это была зима,
Как холодно, потому что я не спасил.
После того, как громко и искусственно рассмеялся.
Я сказал, что мне не нравится. Жизнь ...
Я был глуп. Я был чрезвычайно удобно
Таким образом, искать укрытие.
Так хочется, чтобы поймать ваши плечи,
Слушайте искренний, родной смех.
Для него всегда избегал прикасаться к вещам,
Что я любил тебя
Главным образом
От всех.
# Yulia_antonyak
