Маленькі чорно-білі плями
сховались за прозорим тлом,
там все, там все, що було з нами -
минуле склеєне в альбом.
Сталеві пута рвуть почуття,
за склом вирує чуже життя,
так легко побачити все в вікні,
та знаєш, очі мої вже сліпі.
Я не бачу тебе,
я не бачу нікого,
я не чую слів
чужих випадкових.
Не відчуваю сліз,
що обпікають очі
я зробила так,
бо сама так хочу.
На сторінках щасливі лиця,
вкарбовані в цупкий папір;
часом буває щось насниться
з тих добрих, безтурботних днів.
А кажуть, треба іти вперто до мети,
бажання здійснити, всього досягти,
не хочу! нічого не треба мені,
лишили б спогади тільки німі.
Small black and white spots
hid behind a transparent background,
there everything, there everything that was with us -
the past is glued to the album.
Steel shackles tear feelings,
someone else's life is roaring behind the glass,
so easy to see everything in the window,
and you know, my eyes are already blind.
I do not see you,
i don't see anyone
I can't hear the words
strangers random.
I don't feel tears,
burning eyes
I did so
because I want to.
On the pages are happy faces,
engraved in thick paper;
sometimes something dreams
from those good, carefree days.
And they say you have to go stubbornly to the goal,
desire to accomplish, to achieve everything,
do not want! I don't need anything
would leave memories only dumb.
