14.05.2015р. 22:52
У пагубній тіні іскриться волошка,
Крізь неї ноги волочать...
" Зажди...зупинись! І крокуй потрошку..."
Примружує свої очі...
Ідеш і не знаєш, чи скоро, чи довго,
Закутані гори парують...
А ти, крізь волошки каміння шовга,
Тобою дерева керують...
Світанкóве мереживо збудить від ночі,
Ще трохи і знову в дорогу...
Трембітний галас у небо вскочить,
Складуться наметні барлоги...
І сонячний промінь проб"ється до тебе,
Несеш на плечáх крихту дому...
І хоч небагато, та більше й не треба,
Бо враження більші за втому...
Волóшкове сяйво у водоспадах,
У сніжних, гірських хребтах...
І там де маленьке корівок стадо,
В маленьких гірських містах...
Дощовий, холодний і мокрий шлях...
Думки всі про сірість асвальту...
Нарешті всі в волошкóвих дощовиках,
А не у сірих пальтах...
14.05.2015р. 22:52
В пагубной тени искрится василек,
Сквозь нее ноги волочат ...
"Всегда ... остановись! И шагай понемногу ..."
Щурит глаза ...
Идешь и не знаешь, скоро, долго,
Закутанные горы парят ...
А ты, сквозь василька камни шовга,
Тобой дерева управляют ...
Свитанкóве кружево пробудит от ночи,
Еще немного и снова в путь ...
Трембитний шум в небо вскочит,
Сложатся покровы берлоги ...
И солнечный луч проб "ется к тебе,
Несешь на плечáх крошку дома ...
И хоть немного, и больше и не надо,
Потому впечатление крупнее усталость ...
Волóшкове сияние в водопадах,
В снежных, горных хребтах ...
И там где маленькое коровок стадо,
В маленьких горных городах ...
Дождливый, холодный и мокрый путь ...
Мысли все о серость асвальту ...
Наконец все в волошкóвих дождевиках,
А не у серых пальто ...
