Текст песни ВВ і Олег Скрипка - Пісня закоханого парубка

Хтож тебе, бісова, вигадав, моя велика, як море, любов.Я, навіть, зорям завидую, що можуть скрізь милуватись тобой.Чим би тебе я не балував, які дарунки тобі не носив.Правду казав, чи обманював ти відхиляла надії мої.Вітер милує пустелі. Місяць - зірки, а сонце поля.Море шепоче до скелі. Тільки на світі один не голублений я.Довго крутила метелиця, сніги сипали в душу мою.Серце моє не розірветья. Його тобі я цілком віддаю.Чим би тебе я не балував, які дарунки тобі не носив.Правду казав, чи обманював ти відхиляла надії мої.Вітер милує пустелі. Місяць - зірки, а сонце поля.Море шепоче до скелі. Тільки на світі один не голублений я.Вітер милує пустелі. Місяць - зірки, а сонце поля.Море шепоче до скелі. Тільки на світі один не голублений я.

Кто вы, дьявол, изобретен, мой великий как море, любовь. Я, даже звезды завидны, что их можно восхищаться повсюду. Я бы не побаловал вас, какие подарки вы не носили. Посетители ласкают пустыни. Луна - это звезды, а солнце солнце. Море шепчет на скалу. Только в мире человек не голубая. Я полностью отдаю это вам. Я бы не побаловал вас, какие подарки вы не носили. Луна - это звезды, а солнце солнце. Море шепчет на скалу. Только в мире не голубой лет. Луна - это звезды, а солнце солнце. Море шепчет на скалу. Только в мире он не синий.