Текст песни Василь Чудик - Нащо, брате

Ой, Іване, нащо, брате,
Було йти нам воювати? –
Може б не почули ті слова
Вже зотлілі наші кості,
Як професор той зі злості
Нас гарматним м’ясом назива...

Каже, що австрійський цісар
Дав шинелі нам і кріси,
Щоб ми воювали з москалем...
І що ми з тобов, Іване,
Наче ті дурні барани,
Йшли на смерть й не знали, нащо йдем.

Може, й так воно і було.
Ми грудьми лапали кулі,
І на шмаття дерла нас шрапнель.
Ще й свободу не здобули –
І, може, нас тому забули...
Ж правду каже все той мудрагель.

Ой, Іване, хто ж то відав,
Що воно отак все піде,
Що будеш в землі своїй – чужий?
Ліпше б далі ми лежали,
І ліпше б нас не споминали
Ані добрим словом, ні лихим.

Гірко, друже. Та згадай но,
Як хорунжий наш Михайло
На Маківці скошений упав;
Він освіти мав дві кляси...
І, може, він був також м’ясом
І не знав, завіщо воював?

Тоді ж нащо жінку кинув
І велику всю родину?
Певно, дуже цісара любив?..
Чом казав нам: "Биймось, хлопці –
І на Вкраїні встане сонце!
Натерпілись ми вже доста кривд!"

Щось не так, Іване. Годі.
Певно, бреше цей добродій,
Бо ж не задля цісарських щедрот
Зі словами "Ще не вмерла!"
Йшли ми на гарматні жерла,
Йшли за Батьківщину, за народ!

І ніколи Україну
Не поставлять на коліна,
Поки наш з Іваном дух живий.
Він міцніє з кожним часом.
Брешеш, пане, ми – не м’ясо,
Ми – народу поклик бойовий!

Ой, Иван, зачем, брат,
Было идти нам воевать? -
Может не услышали те слова
Уже истлевшие кости наши,
Как профессор то со злости
Нас пушечным мясом называется ...

Говорит, что австрийский император
Дал шинели нам и карабины,
Чтобы мы воевали с солдатом ...
И что мы с тобою, Иван,
Как те глупые бараны,
Шли на смерть и не знали, зачем идем.

Может, и так оно и было.
Мы грудью лапали шара,
И в клочья драла нас шрапнель.
Еще свободу не снискали -
И, может, нас тому забыли ...
Ж правду говорит все тот мудрец.

Ой, Иван, кто-то знал,
Что оно так все пойдет,
Что будешь в земле своей - чужой?
Лучше бы дальше мы лежали,
И лучше бы нас не вспоминали
Ни добрым словом, ни злым.

Горько, друг. И вспомни но,
Как хорунжий наш Михаил
На макушке скошенный упал;
Он образования имел две класса ...
И, может, он был также мясом
И не знал, За что воевал?

Тогда же зачем женщину бросил
И большую всю семью?
Вероятно, очень императора любил? ..
Почему говорил нам: "Биймось, ребята -
И на Украине встанет солнце!
Натерпелись мы уже вдоволь обид! "

Что-то не так, Иван. Все.
Вероятно, врет этот человек,
Ведь не для императорских щедрот
Слова "Ще не вмерла!"
Шли мы на пушечные жерла,
Шли за Родину, за народ!

И никогда Украины
Не поставят на колени,
Пока наш с Иваном дух жив.
Он крепнет с каждым часом.
Врешь, господин, мы - не мясо,
Мы - народу зов боевой!