Мені моя матуся промовляла,
Як покидав я батьківське гніздо:
Щоб доля нещаслива обминала –
Живи по-правді і твори добро...
І я пішов... Всіх кольорів нитками
Стелився шлях узором по землі;
Вузькими та широкими стежками
Неслись веселі й невеселі дні.
Приспів:
Роби добро – мене навчала мати, –
І щастя не обійде твою хату;
Роби добро, роби завжди і всюди.
І Бог повік з тобою, сину, буде...
Я душу відкривав назустріч долі,
До серця близько кожного приймав;
Хоч не завжди купався у любові,
Та все, що міг, з любов'ю віддавав.
Незчувся, як і весни віддзвеніли,
Відколосились не одні жнива.
Птахи за обрій літо відкотили,
Але зі мною мамині слова:
Приспів:
Роби добро – мене навчала мати, –
І щастя не обійде твою хату;
Роби добро, роби завжди і всюди.
І Бог повік з тобою, сину, буде...
Мне моя мумия говорила,
Как я покинул родительское гнездо:
Так что судьба несчастного грохота -
Жить в правде и работает хорошо ...
И я пошел ... Все цвета темы
Путь узора на земле.
Узкие и широкие пути
Смешные и не необходимые дни.
Припев:
Делать добро - мне преподавали, -
И счастье не превратит вашу хижину;
Делайте добро, делайте всегда и везде.
И бог веки с тобой, сын, будет ...
Я душ открылся к судьбе,
К сердцу возле все взяли;
Хотя не всегда купаться в любви,
И все, что могло дать любовь с любовью.
Лосось, как весна, сосуды,
Там нет некоторых собранных.
Птицы за горизонтом прокатали,
Но со мной мумия слова:
Припев:
Делать добро - мне преподавали, -
И счастье не превратит вашу хижину;
Делайте добро, делайте всегда и везде.
И бог веки с тобой, сын, будет ...
