Текст песни Василь Кирилич - Сорок калік з калікою. Гусла

Ой, з пустелі із Єфимової,
із монастиря з Боголюбова.
Ой, там сорок калік збиралися
йти до святого Єрусалима.

Стали думати думу тяжкую:
вибирали собі отамана.
Отамана Касян Михайловича,
Підотамана – брата меншого.

Ой, отаман Касян Михайлович
Виголошує усім заповідь:
- Йти нам, браття, в дорогу дальнюю,
аж до самого Єрусалима.

Там святій святині молитися,
та до Гробу там приклонитися,
у Йордан-ріці іскупатися,
у нетлінну ризу втиратися.

Тому треба нам скласти заповідь:
«Хто вкраде з нас щось, або збреше хто,
чи хто пуститься із жінками в блуд, –
того в полі в землю вкопаємо».

Й вирушали в Єрусалим вони,
вже неділеньку ішли цілую,
зблизились каліки до города,
та й до стольного града Києва.

Стрінувся їм сам князь Володимир,
що на звірину й птицю полював.
А каліки князю вклонилися,
і просили святую милостиню.

Відповів же їм князь-Володимир:
- Гей-єси ви, каліки-молодці!
Та ідіть ви у стольний Київ-град,
Там княгиня вам їсти й пити дасть.

Молода княгиня Апраксія
калік кличе у світлі покої,
там столи дубові вгинаються,
та від вин міцних, та від страв смачних.

П'ють-їдять вони вже години дві,
а на третю та й піднімаються.
Богу моляться, за хліб дякують,
від Апраксії милостині ждуть.

А княгиня же та Апраксія,
наділила б їх сріблом-злотечком,
та не те у неї в голівоньці –
отамана зве в спальню теплую.

Відповів Касян Михайлович:
- Ой, княгинечко, ти Апраксіє!
Як не була б ти нам за матінку,
то назвав би тебе гулящою.

Та й у нас є велика заповідь:
«Хто вкраде з нас щось, або збреше хто,
чи хто пуститься із жінками в блуд, –
того в полі в землю вкопаємо».

А княгиня на нього лютилася
й захотіла йому зробити зло,
брала чашу зі срібла-золота,
що із неї сам князь мед-вина п'є.

Пхає чашу в торбу Касянову,
не помітив того Михайлович.
І пішли каліки із двору геть,
йдуть, не озираються, з Києва.

Стала люта і зла Апраксія,
зве вона Альошу Поповича,
наказала, щоб він догнав калік,
і назад забрав чашу срібную.
Взяв Альоша коня вороного,
догнав в полі він калік-молодців.
- Чому вкрали ви чашу срібную,
що із неї п'є сам Володимир.

Ті слова їм були немилими,
І Альоша Попович битим був.
Княгиня Добрині Микитичу,
каже гнатися за каліками.

Догнав в полі він калік-молодців:
- Гей-єси, отаман Михайлович!
Хтось украв в князя чашу срібную –
чи нема з-поміж вас лукавого?

Отаман же Касян Михайлович
став з каліками одним колом враз,
і звелів Касян обшукати всіх -
знайшли чашу в його торбиночці.

Віддали вони чашу Добрині,
повіз Микитич її в Київ-град.
А каліки сповнили заповідь,
та й пішли у святий Єрусалим.

Дав Добриня чашу Апраксії
і злягла вона, занедужала.
А каліки вже за три місяці,
у святій Святині молилися.

Та до Гробу там приклонилися,
у Йордан-ріці іскупалися,
у нетлінну ризу втиралися,
назад в землю Руську верталися.

Знов полями йшли аж три місяці,
і явилось їм диво дивнеє:
отаман їх Касян Михайлович
кличе молодців гучним голосом.

У землі він по плечі вкопаний,
та живий є Касян Михайлович,
Господь праведника свого вберіг –
простояв він в землі шість місяців.

А каліки не забарилися,
відкопали Касян Михайловича.
І пішли усі в стольний Київ-град,
до ласкавого Володимира.

- Гей-єси, ласкав князю київський!
Чи здорова твоя Апраксія?
- Захворіла вона, знедужала,
вже шість місяців лежить в гноїщі.

Отаман Касян не погребував,
пішов з князем в спальню Апраксії.
Там княгиня просила прощення
за діла всі свої марнотнії.

Підійшов тут Касян Михайлович,
вдихнув Дух Святий у Апраксію,
і зцілив від недуги-напасті,
і пройшло враз у неї гноїще.

Виходив до калік він в проміннях,
і пішли всі в дорог

О, из пустыни с Ефимовым,
из монастыря с Боголюбовым.
О, есть сорок мило собрались
поехать в Санкт-Иерусалим.

Стали думать Пулеметчик Думы:
Избранный атаман.
Отаман Kasyun Михайлович,
Победителем стал младший брат.

О, атаман Касьян Михайлович
Выраженная всю заповедь:
- идти, братия, в дороге, Dalnia,
до самого Иерусалима.

Там в Святой Святых молиться,
и могила там скользят,
В Иорданской реке бежать,
В не талант риса, чтобы закончить.

Поэтому мы должны сделать нам заповедь:
«Тот, кто ворует с нами что-то, или грузовыми автомобилями, которые,
Независимо от того, кто идет с женщинами в блуде -
Думайте в поле в земле ".

И пошли в Иерусалим они,
Уже unodified идти поцелуй,
Калеки ближе к городу,
Да и к стальному града Киева.

Archieved от них самого князя Владимира,
что зверь и птица охотится.
Калеки князя поклонялись,
и просил святых милостыню.

Князь-Владимир отвечал им:
- Гей-Эс вы, Kraki-младший!
И идут в Киев-Град Украл,
Там есть принцесса вам есть и пить.

Молодая принцесса Apraxia
Caller вызовы в свете комнаты,
Есть дубовые столы кололись,
и от вина сильно, и из блюд вкусно.

Пить-есть их уже два,
А на третьем и наборе высоты.
Бог молиться за хлеб спасибо,
От апраксия, Милостыня для гурманов.

И принцесса и Apraxia,
даст им серебряный ремешок,
а не то, что в ее Голливуде -
Атаман Zve в отопительной кровати.

Ответил Kasyun Михайлович:
- О, Princessko, ты aprapsy!
Независимо от того, как насмешка,
то назовет вас ходить.

И у нас есть большая заповедь:
«Тот, кто ворует с нами что-то, или грузовыми автомобилями, которые,
Независимо от того, кто идет с женщинами в блуде -
Думайте в поле в земле ".

И принцесса была сфокусирована на него
и хотел, чтобы он сделал зло,
взял чашу серебра золота,
Что князь honeymea.

Фазы миски в Torta Касьянова,
Не заметили, что Михайлович.
И пошел калек из двора прочь,
Иди, не оглядывайся назад из Киева.

Стал в ярость и зло Apraxia,
она aloshu Попович,
приказал, чтобы он Достойный от удара,
и обратно взял чашку серебра.
Принимал Alyosha конь вороной,
Dignal в поле он является дворянство.
«Почему ты украл чашу из серебра,
Что делает Владимир сами пить.

Эти слова были unmeasant,
И Алеша Попович был избит.
Принцесса Добрин Никитич,
говорит гоняться по чудаков.

Dignal в поле он является дворянство:
- Гей-Да, атаман Михайлович!
Кто-то украл в миску князя серебра -
Разве нет нечестивым?

Атаман Kasyun Михайловича
стали с калекой с одной окружности на всех,
и лопата из Касьяна искать все -
нашел чашу в его гранул.

Дал им Добрин чашу,
Это mikitich в Киеве Град.
Калека наполнил заповедь,
и пошел в Священном Иерусалиме.

Дал Добрин миску апраксия
И она разочарование, она заболела.
Калека уже через три месяца,
В Святом Святых молились.

И в могиле были поклонилась,
В реке Иордан, они бежали,
В не талант рис втирает,
Назад к земле Руси вернулся.

Опять же поля шли в течение трех месяцев,
И оказалось, что чудо странно:
Атаман их Kasyang Михайлович
призывая молодых людей с громким голосом.

В земле, он был брошен на плечо,
и жив Касьян Михайлович,
Господь праведный его обследования -
Он стоял на земле шесть месяцев.

В калеке не задерживается,
Поцеловал Kasyun Михайлович.
И все пошли в Киев Град Stol,
к ласковому Владимиру.

- Гей Да, задавался вопросом князем Киева!
Является ли ваш Apraxia здоровым?
- она ​​была больна, depeat,
В течение шести месяцев он находится в промежутке.

Атаман Kasyang не капот,
оставил с князем в спальне апраксия.
Там принцесса просила прощения
для дела все их тщеславие.

Подошел здесь Касьян Михайлович,
Ингаляционный Святой Дух в апраксия,
и исцелил от болезненного приступа,
И он пошел к ее голове.

Оказалось, что Калика в лучах,
и пошли все в дороге