За селом, де колишуться віти,
Вітерець у верболозах заснув,
Десь заграла плакуча гітара,
Там дівчина стрічала весну.
Ти поїдеш далеко-далеко,
Так далеко від мого села,
І не скаже той місяць з-за хмари,
Що у тебе кохана була.
Ти не плач, не журися, дівчино,
Ти не плач, не журись, не ридай,
Через рік як цвістиме калина,
Тихий вечір мене зустрічай.
І прийшла довгожданна хвилина,
І прийшла довгожданна пора,
І дівчина прийшла до калини,
А милого нема, та й нема.
Та й нема, та й нема його - та й не буде,
Бо така уже в неї судьба.
Треба знати, як хлопців кохати
І як не вірить у їхні слова.
Beyond the village, where the branches swaying,
The breeze in willow asleep,
Somewhere weeping began to play guitar,
There she strichala spring.
You will go far away,
So far from my village,
I will say one month from the clouds
What you have been loved.
You do not cry, do not worry, girl,
You do not cry, do not worry, weep not,
After a year as tsvistyme viburnum,
Quiet evening I meet.
Then came dovhozhdanna minute
Then came dovhozhdanna time,
And she came to the rose,
A nice there, and there.
And there, and there it - and never will be,
For so has her destiny.
We must know how boys love
And do not believe in their words.
