Їхнє небо настільки синє,
що у нього можна згорнутися,
або лягти на дно й уявити,
що воно ніколи не доторкнеться.
Небо ж бо не для нас.
Так і любов їхня
пропливає космічними кораблями,
що люди привласнюють
інопланетним сутностям,
бо не можуть уявити інакше.
Так і любов їхня
може накрити тебе у коробочці,
блокуючи кисень.
І ти будеш намагатися
вдихнути цукор зі своїх пальців.
Але чоловік уві сні запитав,
що я знаю про власне призначення,
і я б краще була собі буквою,
аби знати застосування.
Але ж я людина,
мене не впіймати, як коропа,
мене не сховати в кишені.
І коли їхня любов перетворює
мене на улов,
я злизую цукор, сховавши долоні,
і приклеюю до лопаток пір'їни.
Бо уявити крила інакше
я не можу й не здатна.
Як іносутні кораблі
не можуть бути такими,
як ми уявляємо.
І тоді я лише думаю,
що, не торкаючись кришки,
зможу стати іншим
повітряним кораблем.
І залишитися людиною.
Бо не спійманою.
#Семантика_
Their sky is so blue,
that he can curl up,
or lie on the bottom and imagine
that it will never touch.
The sky is not for us.
So is their love
sailing spaceships,
that people appropriate
alien entities,
because they cannot imagine otherwise.
So is their love
can cover you in a box,
blocking oxygen.
And you will try
inhale the sugar from your fingers.
But the man in the dream asked
what I know about my own purpose,
and I'd rather be a letter to myself,
to know the application.
But I'm human,
don't catch me like a carp,
don't hide me in my pocket.
And when their love transforms
catch me
I lick the sugar, hiding my palms,
and glue to the blades of the feathers.
Because to imagine wings differently
I can't and I can't.
Like foreign ships
cannot be such
as we imagine.
And then I just think
that without touching the lid,
I will be able to become different
by air.
And stay human.
Because not caught.
#Semantics_
