Крутилось пір’я на вітру
І я згадав негоду ту,
В яку мене моя любов
Покинула.
Виймали жала із грудей
Очата двох моїх дітей
І вся моя любов на них
Рікою хлинула.
Приспів:
Зростають у гніздечку соколята,
О Боже, ти за все мене прости!
О як я їх не хочу відпускати,
У простори юнацької мети.
В роках моїх така велика сила,
Та долю не затримати нічим, –
Сини мої візьміть мої вітрила,
Та й батька не забудьте поміж тим.
Я спав роками у вогні,
Біда сивіла на мені,
І тільки мати у селі,
В сльозах журилася.
А я синочків обіймав,
І сам у себе запитав,
О де ж ти наша доле
Забарилася!
Приспів
Крутилось перья на ветру
И я вспомнил непогоду ту,
В какую меня моя любовь
Бросила.
Вынимали жала из груди
Очата двух моих детей
И вся моя любовь на них
Рекой хлынула.
припев:
Растут в гнездышке соколы,
О Боже, ты всего меня прости!
В как я их не хочу отпускать,
В просторы юношеской цели.
В годах моих такая большая сила,
И судьбу не задержать ничем, -
Сыновья мои возьмите мои паруса,
И отца не забудьте между тем.
Я спал годы в огне,
Беда седела на мне,
И только иметь в селе,
В слезах сокрушалась.
А я сыновей занимал,
И сам в себя спросил,
О где же ты наша судьба
Замедлила!
припев
