Скоро вечір. Одинокий лист,
гнаний вітром,
пролітає повз мене.
Він більше сюди не повернеться.
Не повернусь, мабуть, і я.
Бо навіщо? Моє кохання,
як той жовтий лист,
Він може впасти
тільки до твоїх ніг.
Приспів:
Не знаю я, чи знов сюди прийду,
Та залишаю замість себе
Ті квіти, що знайшов в саду для тебе,
Для тебе я.
А може, завтра ти пройдеш ось тут,
Де вітер пелюстки колише.
Та знай, я щастя своє тут залишив.
Можливо, завтра ти пройдеш
біля місця нашої зустрічі.
Можливо, побачиш мій останній
дарунок нашому коханню.
І якщо вітер не розвіє ті квіти,
не чіпай їх — вони мертві.
Нехай вони лежать, викликаючи
хвилини суму у закоханих.
Soon evening. Lonely letter,
blown,
flies past me.
He will not return here again.
I probably won't be back either.
Because why? My love,
like that yellow leaf,
He may fall
only at your feet.
Refrain:
I don't know if I'll come here again,
And I leave for myself
The flowers I found in the garden for you,
I am for you.
Or maybe tomorrow you will pass here,
Where the wind petals used to be.
But know, I left my happiness here.
Maybe you'll pass tomorrow
near the place of our meeting.
Maybe you'll see my last one
a gift to our love.
And if the wind does not blow those flowers,
don't touch them - they're dead.
Let them lie, calling
minutes of sadness for lovers.
