Слова: Ярослав Нудик
Музика: Сергій Самолюк
Йшли селом, йшли селом партизани,
По землі українській, невільній землі.
І у кожного зброя була за плечами,
І у кожного смуток і біль на чолі.
Їм сумно за всю Україну,
За ту спалену хату, за зрубаний сад,
За ту пісню, що чув ти колись, солов’їну,
Але їм вже не було дороги назад.
Бо дорога назад — то неволя,
А ховатися в лісі не будемо ми.
Ми підемо вперед — і здобудемо волю,
України своєї ми вірні сини.
Хто з них пісню почав, я не знаю,
І вона пролунала на весь рідний край,
Щоби знали усі — Україна повстала!
Ти лети, наша пісне, аж за небокрай!
І не всі повернулись із бою додому,
І не всіх дочекалася рідна сім’я.
Пам’ятайте ж ви їх, пам’ятайте такими,
Пам’ятай же ти їх, українська земля.
Йшли селом, йшли селом партизани,
По землі українській, невільній землі.
І у кожного зброя була за плечами,
І у кожного смуток і біль на чолі.
Words: Jaroslav Nudyk
Music: Sergei Samolyuk
There were villages, went Rural guerrillas,
On the Ukrainian land, shut the ground.
And every weapon was the shoulder,
And every sorrow and pain in the head.
They were sad for the whole of Ukraine,
For one burnt house by felled garden
For this song, which you have heard before, Nightingale,
But it was no way back.
For the way back - that slavery,
And hiding in the forest will not we.
We will go forward - and will gain freedom,
Ukraine we are faithful to their sons.
Which one song started, I do not know
And it has sounded the whole native land,
To know everything - Ukraine risen!
You fly, our lean up on Nebokray!
And not all returned from the battle home
And do not wait for all dear family.
Remember as you remember such
Remember thou, Ukrainian land.
There were villages, went Rural guerrillas,
On the Ukrainian land, shut the ground.
And every weapon was the shoulder,
And every sorrow and pain in the head.
