Текст песни Втрачаю Контроль - Вагони

Лиш нові вагони, ті ж сірі перони,
У будні, у свято захмарений двір,
Життя – це наш потяг, людей забобони,
Що треба зійти – хотів, не хотів…

Ці станції з часом забруднені стали,
І човгання інших платформами днів,
І це відчуття – ніби нас обігнали,
Ті, хто на потяг учора лиш сів.

Годинника дзвони на нашім вокзалі,
Мене проводжають, лякають щодня,
Бо звуки тих дзвонів рахують недбало,
І з ними все швидше минає життя.

У цих ліхтарях я здаюся старішим,
Хоч бритва учора торкала мене,
Я дихаю так немов сорокарічний,
І вдома мене ніхто вже не жде.

По коліям - скрегіт, по рельсам – лиш плач,
І миті плацкарту зі мною вартують,
Попутчики зло так в подушки мовчать,
Мовчання як сила чомусь не гартує…

Цей поїзд зупинить лиш висадки час,
Коли пасажири похилять від втоми,
У гості тоді не приїду до Вас,
Замовкли вагони і старі перони…

Годинника дзвони на нашім вокзалі,
Мене проводжають, лякають щодня,
Бо звуки тих дзвонів рахують недбало,
І з ними все швидше минає життя.

Только новые машины, те же серы
В будние дни, на празднике затуманенного двора,
Жизнь - это наш поезд, люди предубеждены,
Что пойти вниз - я хотел, не хотел ...

Эти станции со временем испачкались,
И процветающие другие платформы дней,
И это чувство - как будто нас обогнали,
Те, кто только сел в поезде.

Часы колокольчики на нашей станции,
Меня сопровождают, напуганы ежедневно,
За звуки этих колокольчиков небрежно посчитают,
И жизнь становится все больше и больше.

В этих фонарях я сдаюсь старше,
Хотя бритва коснулась меня вчера,
Я дышу, как будто сорок лет -не
И никто не ждет меня дома.

На трассах - скрежетал, на рельсах - только плачет,
И моменты сиденья со мной того стоит,
Крылатое зло так молчит в подушках,
Молчание как сила по какой -то причине не искажает ...

Этот поезд остановит время посадки,
Когда пассажиры наклоняются от усталости,
Посещение тогда не придет к вам,
Вагоны и старые запеки замолчали ...

Часы колокольчики на нашей станции,
Меня сопровождают, напуганы ежедневно,
За звуки этих колокольчиков небрежно посчитают,
И жизнь становится все больше и больше.