Помаранчева дівчинка зійде з трамваю,
Я притиснусь чолом до відбитків доріг,
Розгубила у спогадах все, що шукала,
Лиш старий закуток моє щастя зберіг.
Там в картонній коробці фільми та шибки,
Тихо жевріють листям листівки до свята,
На старезних дрібничках дитячі відбитки
Тих часів, коли ми уміли літати,
Тих часів, коли ми уміли літати.
Тягнуть руки самотні світлі видіння,
Їм нема більше місця у світі чужому,
Їх сховали в комору, що сплете павутинням.
Я так хочу знайти щось в притулку отому,
Пальці з пилом вбирають шершавість поверхні,
На підлозі сиджу, а навколо промінням:
Пляшечки від парфумів, ведмедики,
Я прошу в них поради, благословіння,
Я прошу в них поради...
Ті, з ким я була поруч, розбіглись по світу
Пити мудрість книжок ще ніким не розтрачених,
За руки ведуть заплакані діти,
Ті, що більше не вірять в Різдво...
Ти зачинь у шухлядку і віхула вщухне
Тихо впаде на щоку і безмежне весняне видіння
Зникне в світі самотніх людей безутішних,
Я сиджу у кіно - біля мене порожнє сидіння...
Оранжевая девочка сойдет с трамвая,
Я прижмусь лбом к отпечаткам дорог,
Потеряла в воспоминаниях все, что искала,
Лишь старый угол мое счастье сохранил.
Там в картонной коробке фильмы и стекла,
Тихо тлеют листьями открытки к празднику,
На старых мелочах детские отпечатки
Тех времен, когда мы умели летать,
Тех времен, когда мы умели летать.
Тянут руки одинокие свете видения,
Им не больше места в мире чужом,
Их спрятали в кладовую, что сплетет паутиной.
Я так хочу найти что-то в приюте этом самом,
Пальцы с пылью впитывают шершавость поверхности,
На полу сижу, а вокруг солнца:
Бутылочки от духов, мишки,
Я прошу у них совета, благословения,
Я прошу у них совета ...
Те, с кем я была рядом, разбежались по миру
Пить мудрость книг еще никем не растраченных,
За руки ведут заплаканные дети,
Те, что больше не верят в Рождество ...
Ты закроют в ящик и Вихула утихнет
Тихо упадет на щеку и безграничное весеннее видения
Исчезнет в мире одиноких людей безутешных,
Я сижу в кино - у меня пустое сиденье ...
