На білій постілі лишився сніг
Між нами знов пронісся вітер
Сколовши серце гостротою слів
Згубивши кожного в своєму світі
Тепер шукаю у відлунні фраз
Вчорашні дні й минулі ночі
Здається цей світ пройшов крізь нас
А час застигши впав на плечі
Я знаю лякає недосяжність мрій
Втомила буденність, сірості рутина
В отруті темній втопила сни
А денне сонце хмарами закрила
Та певна не згасне той вогонь в очах
Що міцно нас тримає разом
І навіть крізь холодний лід образ
Проллється пристрасть
І ми запалим небо, знов
Зі свіжих ран відростим крила
І ми застиглу збудим кров
Цієї ночі рай відкриєм
© Геннадій Москаленко
In the remaining snow white bed
Between us again wind swept
Skolovshy acute heart words
Zhubyvshy everyone in his world
Now looking to echo phrases
Yesterday's days and nights past
It seems the world has passed through us
And time zastyhshy fell on the shoulders
I know scares unattainable dreams
Hit ordinariness, dullness routine
In the dark venom drowned dreams
A cloud covered the sun daily
And probably not go out a fire in the eyes
What holds us firmly together
And even through the ice cold image
Shed passion
We will light the sky again
Fresh wounds fishery wings
We stir frozen blood
That night open paradise
© Gennady Moskalenko
