Не знаю, ким — дияволом чи Богом —
Дано мені покликання сумне:
Любити все прекрасне і земне
І говорити правду всім бульдогам.
А часто хочеться закрити очі кляті,
Забути все і в затишку глухім
Кубельце звити, завести свій дім,
Щасливим бути, як дурак на святі.
Та тільки серце, серце ненавмисне
Пекучим болем душу мені стисне
І відчаєм її наповнить вщерть.
І шепче хтось (можливо, совість власна):
— Не йди туди, дорога то нещасна,
То не життя, то смерть.
(В. А. Симоненко)
I don't know who the devil or God is -
I was given a calling of sadness:
To love everything beautiful and earthly
And to tell the truth to all the Bulldogs.
And often you want to close your eyes damn
Forget everything and comfort the deaf
Kubelets to twist, start your own house,
Happy to be like a fool on holiday.
But only the heart, the heart is unintentional
The burning sensation of my soul squeezes me
And she will be filled with despair.
And someone whispers (perhaps their own conscience):
- Don't go there, the road is miserable,
Not life, then death.
(VA Simonenko)
