Безкінечні бої.Нескінченні хвилини.Незлічені втрати
Назавжди у думках.Не проходила кров.Не проходили кулі.
Лиш мінялись тіла у червоних ровах...Їм шукати
Б миру, їм би щастя шукати.Розгинати сутулі
Зміцнілі спини, а не в полі смерть уникати.
Їм би серцем кохати...Всі світанки напам'ять
З страхом в'їлися в очі,кожні очі у страти,
Кожні страти в життя,а воно лиш у груди ранить
Бо не ма забуття...Бо не має вже більше спокійного
Ранку, приємної ночі й звичайного сну.
Бо немає нічого,немає, немає..!Лиш покійного
Сльози в найщасливішу в світі весну...
Люди плачуть у свято.Люди палять свічки на вікні.
Вони дякують небу і богу і долі.
Вони знають що поки що тут не одні.
І на мить замовчавши дякують долі.
Вони вставши змовчать, затамують дихання.
І вшанують пам'ять загиблих в війні.
Бо це буде хвилина. хвилина мовчання.
Бо це будуть секунди сумні.
Бесконечные бои.Нескинченни хвилини.Незличени потери
Навсегда в думках.Не проходила кров.Не проходили шара.
Лишь менялись тела в красных рвах ... Им искать
Б мира, им бы счастья шукати.Розгинаты сутулые
Окрепшие спины, а не в поле смерть избегать.
Им бы сердцем любить ... Все рассветы наизусть
С ужасом въелись в глаза, каждые глаза в казни,
Каждые казни в жизни, а оно лишь в грудь ранит
Потому что двумя забвения ... потому что не имеет уже более спокойного
Утра, приятной ночи и обычного сна.
Нет ничего, нет, нет ..! Только покойного
Слезы в счастливую в мире весне ...
Люди плачут в свято.Люды курят свечи на окне.
Они благодарят небу и Богу и судьбе.
Они знают, что пока здесь не одни.
И на мгновение умолчав благодарят судьбу.
Они встав смолчат, задержите дыхание.
И почтят память погибших в войне.
Потому что это будет минута. минута молчания.
Потому что это будут секунды грустные.
