Білі гардини
моєї палати
давлять щільніше,
ніж тюремні грати.
Відкриті вікна
на стінах малювала
та рухи зникли,
не бігла не літала...
ПР.
Не пробачай мене,
не пробачай і не пускай в своє життя,
Навіщо? так само все буде.
Не відпускай любов,
хай залишається в спотворених серцях,
Як жаль, що не титани ми, а люди...
2к.
Розбите сонце,
порізалось об камні,
визнаємо це
за іграшки дзеркальні,
два кухлі поруч
і твої речі в шафі,
на ешафоті
стою і риму на фіг!
ПР.
белые гардины
моей палаты
давят плотнее ,
чем тюремную решетку .
открытые окна
на стенах рисовала
и движения исчезли ,
НЕ бежала не летала ...
ПР.
Не прощает меня ,
не прощает и не пускай в свою жизнь ,
Зачем ? так же все будет.
Не отпускай любовь ,
пусть остается в искаженных сердцах ,
Как жаль, что не титаны мы , а люди ...
2к.
Разбитое солнце ,
поризалось о камни ,
признаем это
за игрушки зеркальные ,
две кружки рядом
и твои вещи в шкафу ,
на эшафоте
стою и рифму на фиг!
ПР.
