Вечірні промені ясні
По хвилях миготіли,
Біля хатини самотні,
Мовчазні ми сиділи.
Все море вкрили тумани,
Вгорі чайки кружляли;
А сльози милої дрібні
З очей на руки впали.
І я навколішки упав,
На сльози ті дивився,
Ті білі руки цілував
І гірких сліз напився.
Мені жаль-туга навісна
Так палить душу й тіло,
Та безталанниця сумна
Мене слізьми струїла.
Вечерние лучи ясные
По волнам мелькали ,
У хижины одиноки ,
Молчаливые мы сидели.
Все море покрыли туманы ,
Вверху чайки кружили ;
А слезы милой мелкие
С глаз на руки упали.
И я на колени упал ,
Слезы те смотрел ,
Те белые руки целовал
И горьких слез напился.
Мне жаль - тоска навесная
Так жжет душу и тело ,
И безталанниця печальная
Меня слезами струила .
