Я для вічності ще не дозрів,
Розревілась душа молода,
Бачу сотні позаду голів,
І попереду дика орда!
Всі у черзі за смертю стоять,
Тільки дурні лізуть без черги,
А воріт то попереду – п’ять!
І за ними володар кочерги!
Когось кинуть в пекельний вогонь,
На гаряче вугілля згорати,
Із обпалених грішних долонь,
Буде їх ницькувати рогатий!
Хтось потрапить у спокій небес,
Райським садом гулятиме вічно,
Стільки миру у нім та чудес,
Хоч приємно, та трохи цинічно!
Я дивлюся у чергу вперед,
Бачу світло, вогонь, порожнечу,
Дочекаюсь, як прийде черед,
Що закине мене в холоднечу…
Бо куди? Що в житті заслужив?
Чи я грішний, щоб впасти у пекло?
Чи піднятися в Рай я просив?
Я поет і для мене все меркло!
Просто ніч, і для темряви там,
Я самотній писатиму вірші,
Треті двері душевним катам!
Ці ворота потерті й найгірші!
Та допоки не знесла хода!
Поки смерть забирає рабів!
Розревілась душа молода!
Я для вічності ще не дозрів!
I for eternity is not yet ripe,
Razrevelas young soul,
I see behind the hundreds of heads,
And in front of a wild horde!
All in line for death are,
Only Fools climb out of turn,
And then a gate - five!
And the lord of poker with them!
Someone throw in the fire of hell,
On hot coals to burn,
From baked sinful hands,
Will their horned nytskuvaty!
Someone gets in the peace of heaven,
Paradise Garden hulyatyme forever
So much in it and the world wonders,
Though pleased and a bit cynical!
I look forward to all,
I see light, fire, void,
Wait cometh succession,
That will throw me in the cold ...
For what? That earned in life?
Am I a sinner to fall into hell?
Is it up to heaven, I asked?
I am a poet and I still Merkle!
Just the night and darkness there,
I alone will write poems,
The third door soulful executioners!
These gates shabby and the worst!
And until pulled down the pace!
Until death takes slaves!
Rozrevilas young soul!
I for eternity is not yet ripe!
