Більше нема причин
У мене казати ні
"Сама собі покричи"
Напевне так легше мені
І відчиняєш двері
Та закриваєш знов
Щоб не бачити Сонця ні на мить
Жалі всі на папері
А де твоя любов?
Я не знаю, чому ти мовчиш
А що, якщо я стану тим
Ким я боюся стати все життя?
А що, якщо крізь біль та дим
Для нас зоріє там свята земля?
Я тобі розкажу
Про вирій омріяний
Ми не можем пройти межу
Бо вірим лиш надіям ми
І відчиняєш двері
Та закриваєш знов
Щоб не бачити Сонця ні на мить
Жалі всі на папері
А де твоя любов?
Я не знаю, чому ти мовчиш
А що, якщо я стану тим
Ким я боюся стати все життя?
А що, якщо крізь біль та дим
Для нас зоріє там свята земля?
Нет причин
У меня нет
«Чтобы покрыть себя»
Наверное, так проще для меня
И вы открываете дверь
Но ты снова закрываешься
Не видеть солнце на мгновение
Жаль на бумаге
А где твоя любовь?
Я не знаю, почему ты молчит
И что, если я стану этим
Кто я боюсь получить всю свою жизнь?
А что, если из -за боли и дыма
Для нас Святая Земля смотрит там?
Я скажу вам
О мечте мечтательно
Мы не можем пройти границу
Ибо вера просто надеюсь, что мы
И вы открываете дверь
Но ты снова закрываешься
Не видеть солнце на мгновение
Жаль на бумаге
А где твоя любовь?
Я не знаю, почему ты молчит
И что, если я стану этим
Кто я боюсь получить всю свою жизнь?
А что, если из -за боли и дыма
Для нас Святая Земля смотрит там?
