сутінки і небо без зірок
і всі каштани п`яні
вулиці пусті, ти йдеш за кроком крок
ти епілог в оповіданні
тільки в ночі
одна
хочеш кричи вільна
закриті всі вікна одна
вже майже рік без сна
і між собою війна
ходиш оголена
одна
Всі кафе, неначе земляки
В них пила доволі часто
метрополітен і ти давно на ти
бути на одинці так сучасно й невчасно
тільки в ночі
одна
хочеш кричи вільна
закриті всі вікна одна
вже майже рік без сна
і між собою війна
ходиш оголена
одна
перед дзеркалом торкаючись себе
ти наодинці із думками
світло у вікні із розуму зведе
всі твої сни це драми
сумерки и небо без звезд
и все каштаны пьяные
улицы пустые, ты идешь за шагом шаг
ты эпилог в рассказе
только ночью
одна
хочешь кричи свободная
закрыты все окна одна
уже почти год без сна
и между собой война
ходишь обнаженная
одна
Все кафе, будто земляки
В них пила довольно часто
метрополитен и ты давно на ты
быть наедине так современно и вовремя
только ночью
одна
хочешь кричи свободная
закрыты все окна одна
уже почти год без сна
и между собой война
ходишь обнаженная
одна
перед зеркалом касаясь себя
ты наедине с мыслями
свет в окне с ума сведет
все твои сны это драмы
