Я наче розписав життя,на тринадцять серій,я бачив як закрились двері,бетоних артерій,уламки цього болю я залишив на папері,і проджу паралелі,з твором танта-алік*єрі.
Знаю це схоже на маразм,і наче їде дах,та якби ти бачив те що я бачу я,у своїх снах.Сотні померлих роздирають мене до гола,тягнуть у своє царство під крикі мафестофоля.
А прокидаюсь розумію реальність така,ти або в ролі жертви або в ролі хижака.
І я люблю це життя,воно таке одне,і все залежить від мене із волею небес.
Приспів
Є так багато ролей,а люди всі як клони,вони забули своє *Я* Одне життя!.
Доріг так багато моя одна.
Веде мене через усе життя,і поки у тілі жива душа...Я житиму тільки своїм життям.
Залишки пороху,зависли в наші атмосфері,вони нагадують падіння,багатьох імперій.
І те що нам здається звичним до тошноти,виявляється не вічним,а на роки.
Я бачив як люди жирають себе,до кисток,розсипаються в пісок,все втрачають за ковток.
Порції чужик думок,і чекають на свисток,та якщо життя театр,ви просрали ваш квиток.
Чорні постаті,це нащадки совісті,вилазять на яву,бо ночі не доспані.
Та я люблю це життя воно таке одне,і все залежить від мене із волею небес.
Одне життя...
As if I had painted a life, for thirteen episodes, I could see the doors, the concrete arteries being closed, the fragments of this pain I had left on paper, and I would draw parallels with the work of tanta-alik * yeri.
I know it sounds like insanity, and it's like a roof coming, but if you saw what I see in my dreams. Hundreds of dead people tear me to the head, dragging them into their kingdom under the cries of mafetofol.
And wake up I understand the reality is you are either a victim or a predator.
And I love this life, it is one thing, and everything depends on me with the will of heaven.
Refrain
There are so many roles, and people are all like clones, they forgot their * I * One life !.
The road is so much my one.
It guides me through life, and as long as the soul is alive in the body ... I will only live my life.
The remnants of gunpowder hung in our atmosphere, reminiscent of the fall of many empires.
And what seems to us habitual nausea is not eternal, but for years.
I have seen people fatten themselves to their bones, crumble into the sand, lose everything by the sip.
Portions are stranger thoughts, and waiting for the whistle, but if life is theater, you suck your ticket.
Black figures, these are the descendants of conscience, will come out to reality, because the nights are not sleepy.
But I love this life, it is one thing and everything depends on me with the will of heaven.
One life...
