Ой, як же було ізпрежди віка
Ой, дай Бог.
А тільки було синєє море
Ой, дай Бог.
Ради радоньку, кого в море послать
Ой, дай Бог.
Зачарована, сумна засинає далина у неба на руках.
Ми на безері ріки, бьються хвилями роки,
То є ріка життя.
Понад берігом іде, але хто її знайде
І хто згадає знов?
Світ коли не було нас,
Але ангел в перший раз
Подарував любов.
А тільки було синєє море
Ой, дай Бог.
Ради радоньку, кого в море послать
Ой, дай Бог.
Ми не янголи святі, але струни золоті
У душах не мовчать.
Про кохання і вогонь, що бажаємо його
Співає нам печаль.
Доля згадує про нас
І на скронях сивина, неначе білий сніг.
І віків старовина, наче пісня неземна
Приходить у вісні.
А тільки було синєє море
Ой, дай Бог.
Ради радоньку, кого в море послать
Ой, дай Бог.
Oh, how it was from before
Oh, God forbid.
But there was a blue sea
Oh, God forbid.
For the sake of radonka, whom to send to the sea
Oh, God forbid.
Enchanted, sad falls asleep valley in the sky on his hands.
We are on the edge of the river, the waves are beating with waves,
That is the river of life.
She goes over the shore, but who will find her
And who will remember again?
A world when we were not,
But an angel for the first time
He gave love.
But there was a blue sea
Oh, God forbid.
For the sake of radonka, whom to send to the sea
Oh, God forbid.
We are not holy angels, but golden strings
Do not be silent in your souls.
About love and fire, that we desire it
Sadness sings to us.
Fate remembers us
And on the temples gray, like white snow.
And the ages are old, like an unearthly song
Comes in the spring.
But there was a blue sea
Oh, God forbid.
For the sake of radonka, whom to send to the sea
Oh, God forbid.
