Зникає мить останнього дарунку,
що принесла в собі усі скарби землі.
Мить найпалкішого весняного цілунку,
що об"єднав навіки дві живі душі.
В одне життя,розділене між нами.
Я ж,мов лебідка,у твоїх руках тремчу.
Весняне сонце обігріє мої шрами...
Я посміхаюсь.Ні тривоги,ні жалю.
Я поринаю у твої палкі обійми,
і,так банально,зупинився час.
Якби хто знав,що було болю стільки,
напевне б щиро порадів за нас.
Зникає мить... Її не повторити...
Та в пам"яті навіки ожива.
А що життя? - Усе ті зниклі миті,
у душах на полицях заляга.
Пройдуть роки,і спогади свій смак утратять,
тай пилом припадуть булі діла.
Я миті вивільню,мов пів-прозорий натяк,
і посміхнуся.Знову молода...
Disappears last moment of gift, which brought all the treasures of a land. Moment vernal ardent kiss that about & quot; two united eternally living soul. In one life, divided between us. I like a winch, in your hands tremble. The spring sun warm a my scars ... I posmihayus.Ni anxiety or regret.
I plunge into your ardent embrace, and so corny, time has stopped. If people knew that pain was as likely to sincerely glad for us. Disappears moment ... Its not repeat ...
And in memory & quot; memory forever live. What life? - All those missing moments in the souls of the shelves zalyaha. Years later, memories of the loss of the taste, Tai dust fall boule works.
I will release moments like half-transparent hint posmihnusya.Znovu and young ...
