Як добре те, що смерті не боюсь я
І не питаю, чи тяжкий мій хрест.
Що перед вами, судді, не вклонюся
В передчутті недовідомих верств.
Приспів:
О смерте мила, о смерте люба,
Тебе я зовсім не боюся!
О смерте мила, о смерте люба,
Тебе я зовсім не боюся!
Що жив-любив і не набрався скверни,
Ненависті, прокльону, каяття.
Народе мій, до тебе я ще верну,
І в смерті обернуся до життя.
Приспів
Своїм стражденним і незлим обличчям,
Як син, тобі доземно поклонюсь
І чесно гляну в чесні твої вічі,
Я в смерті з рідним краєм поріднюсь.
Приспів
Также эта смерть не боится я
И я не спрашиваю, тяжелый мой крест.
Что перед тобой, судья, не кланишься
В ожидании неисследованных слоев.
Припев:
О, Смерть мило, О, Смерть Люба,
Я вообще не боюсь!
О, Смерть мило, О, Смерть Люба,
Я вообще не боюсь!
Который жил - любил и не приобрел скумпан
Ненависть, занавес, покаяние.
У меня пойду, я все еще верну, к тебе,
И в смерти это поворачивается к жизни.
хор
Его страдающим и невидимым лицом,
Как сын, вы достойно поклоняетесь
И честно светящийся в честных твоих глазах,
Я в смерти с моим родным краем.
хор
