І хай нам земля буде пухом, а суха трава - колючим пледом...
Ти приповзеш із нізвідки в нікуди,
Туди, де ніколи не шастають люди.
Ми будем з тобою літати поволі
І станем колись дарунками долі.
Ти кулькою будеш, дивом зеленим,
А я неодмінно горнятком з-під меду,
Я буду крутити педалі шалено,
А ти моїм станеш велосипедом...
Ти приповзеш із пустелі в болото,
Тобі нелегкої задам я роботи:
Ти будеш сосиску смажити в тісті,
Робити зарядку і грати у "твістер".
Тобі принесу я цукрову тростину, вау-вау,
Солодку із неї збудую хатину, вау-вау...
І тут я прокинусь, зітхну безнадійно,
А ти там сопітимеш в зошит лекцій-ний...
And let the earth be down to us, and the dry grass to be thorns.
You will crawl from nowhere to nowhere,
Where people never go.
We will fly with you slowly
And we will someday be gifts of fate.
You will be a marvelous green ball,
And I am surely a potter in honey,
I'll pedal crazy,
And you will become my bike ...
You will crawl from the desert into the swamp,
I have a hard time helping you with my work:
You will fry the sausage in the dough,
Charge and play a twister.
I'll bring you a sugar cane, wow,
I'll make a sweet hut out of her, wow ...
And here I will wake up, sigh hopelessly,
And there you will snoop in a notebook of lectures ...
