Розлилася вода, темні хвилі здійняв
Вже нема куди більше тікати
І на клаптях землі, що спливала з-під ніг
Він стояв і не думав мовчати
І питались його, хіба твої слова,
мають владу, розгублено люди?
Він спокійно казав, хто сьогодні мовчить,
В того завтра ніколи не буде.
І зібралась юрба, що іти ще могла,
Шепотіла, лиш чутно прокльони,
Він сказав, не мовчіть, піде земна вода,
Якщо враз закричать міліони.
І питались його, хіба наші слова,
мають владу, розгублено люди?
Він спокійно казав, хто сьогодні мовчить,
В того завтра ніколи не буде.
Здійнялись голоси і зливались в один,
Голос правди на крові і болю.
Темна брудна вода, відступала назад
З кожним словом нехай і поволі.
Дивувались усі, невже наші слова,
мають владу, розгублено люди?
Він спокійно казав, хто сьогодні мовчить,
В того завтра ніколи не буде.
Разлилась вода, темные волны поднял
Уже некуда больше бежать
И в клочках земли, всплывала из-под ног
Он стоял и не думал молчать
И спрашивали его, как твои слова,
имеют власть, растерянно люди?
Он спокойно говорил, кто сегодня молчит,
В тот завтра никогда не будет.
И собралась толпа, идти еще могла,
Шептала, только слышно проклятия,
Он сказал, не молчите, пойдет земная вода,
Если вдруг закричат миллионы.
И спрашивали его, как наши слова,
имеют власть, растерянно люди?
Он спокойно говорил, кто сегодня молчит,
В тот завтра никогда не будет.
Поднялись голоса и сливались в один,
Голос правды на крови и боли.
Темная грязная вода, отступала назад
С каждым словом пусть и медленно.
Удивлялись все, неужели наши слова,
имеют власть, растерянно люди?
Он спокойно говорил, кто сегодня молчит,
В тот завтра никогда не будет.
