Я бачу твої очі - такі голубі немов небо,
та жовтий осінній ліс, який ось-ось має
скинути листя, а ще десь в низу протікає річка
наповнена незграбно ніжними водами.
І як з такої ніжності, могли летіти кулі?
Наповнені злом та ненавистю! Не залишилося
більше сил тільки ловити їх.
Стоїш ти навпроти лиш за крок
і тільки ти спасіння руку простягнув,
мов мати до дитини.
Прострі між ними занадто малий
аби вбити любов.
І прийде час коли виростуть діти
і зможуть сказати:"Мамо я люблю тебе!
Тільки не плач я зможу тебе захистити"
Твоє життя занадто коротке, щоб віддавати
його їм... Ворогам... Ти через сльози болю
та страху посміхаєшся та говориш:
"Усе гаразд!", а на спарвді... Це не так!
Я вижу твои глаза - такие голубые словно небо,
и желтый осенний лес, который вот-вот должен
сбросить листья, а еще где-то в низу протекает река
наполнена неуклюже нежными водами.
И как с такой нежности, могли лететь пули?
Наполненные злом и ненавистью! Не осталось
больше сил только ловить их.
Стоишь ты напротив лишь в шаге
и только ты спасения руку протянул,
как мать к ребенку.
Простр между ними слишком мал
чтобы убить любовь.
И придет время, когда вырастут дети
и смогут сказать: "Мама я люблю тебя!
Только не плачь я смогу тебя защитить "
Твоя жизнь слишком коротка, чтобы отдавать
его им ... Врагам ... Ты сквозь слезы боли
и страха улыбаешься и говоришь:
"Все в порядке!", А на спарвди ... Это не так!
