Небо таке ж порожнє як і я,
Небо, усі мої думки у небі,
Сірі хмари, але дощ не піде.
Тебе! Я вже майже забув тебе,
І мені тепер не треба слів,
Жовте листя під ногами
Все скаже за мене!
Приспів:
Я завжди пам’ятав, що так і було,
Я завжди знав, що так і буде, –
Речі ніколи не змінять себе! (весь куплет – 2)
Яка тобі різниця куди я йшов?
Яке тобі діло до того, що я робив?
Я все рівно нічого не знайшов,
Там де хотів здобути зоряних скарбів...
Ілюзія добробуту миттєво зникла,
Як міраж у пустелі нездійсненних мрій,
Залишивши за собою лише брудну хмару
Та камінь на серці, що було сповнене надій!
Приспів
Сіре небо лежить під ногами,
Дерева ідуть у його глибину,
Осінь засипала мене жовтим листям,
Зачекай, я вже до тебе йду.
Від втрати лягає на плечі мертвим грузом
Біль за те, чого не повернути ніколи,
День у день за вікном сірий мокрий асфальт
Перетворює думки на мутні спогади!
Не бачили б очі, не чули б вуха, –
Було б спокійніше у мене на душі!
Усе як було і все настільки інше!
Мені від цього тільки гірше... (весь куплет – 2)
Небеса так же пусты, как и я,
Небо, все мои мысли в небе,
Серые облака, но дождь не пойдет.
Ты! Я почти забыл тебя,
И мне сейчас не нужны слова,
Желтые листья под ногами
Все скажет мне!
Припев:
Я всегда помнил, что это было,
Я всегда знал, что это будет -
Вещи никогда не изменится сами! (Весь куплет - 2)
В чем вам разница, куда я пошел?
В чем дело с тем, что я сделал?
Я все еще ничего не нашел, кроме
Где я хотел получить звездные сокровища ...
Иллюзия скважина мгновенно исчезла,
Как мираж в пустыне невыполненных снов,
Оставив только грязное облако позади
Но камень на сердце, который был полон надежды!
хор
Серое небо лежит под ногами,
Деревья входят в свою глубину,
Осень заснула с желтыми листьями,
Подожди, я пойду к тебе.
Из потери лежит на плечах мертвым грузом
Боль за то, что никогда не вернется,
День за днем за пределами окна серое влажное асфальт
Превращает мысли в грязные воспоминания!
Не увидел бы глаза, не услышал бы уши, -
Это было бы спокойнее в моей душе!
Все было намного больше!
Я от этого единственного хуже ... (все куплет - 2)
