Текст песни Soom - Ніч на полонині

"Дід"

Гей, мольфари
Заспіваймо
Про рослину
На полонині

Там у лісі
Бродить мавка
Дід старезний
Накурить усіх

Діду мій, мольфаре!
Дай мені шавлії
Полечу до раю
До своєї мрії
На тобі, онуче, іди до ріки
І крізь трембіту до легень і навпаки
Ой мені щось моторошно дуже
Сам схотів, онуче-любий друже
Свято рослини, накурений кіт
Накурив онука дід-салоїд

"Свято рослини"

Дід мав трьох онуків. і одного разу онуки мали обрати собі шляхи. І залишився один з дідом, уявляючи вночі які дивовижні пригоди і які дами чекають його сором’язливого, і прокидався він ранесенько, хапав з дідом крізь консервну банку дідом перевірену, та одного разу онук сказав, мовляв, дай, діду, мені листви зеленої, щоб мріяти і файно дригатись, і дав дід шавлії цвіт, щоб онук міг чути як кричить Чугайстер і рубить Невидима Сокира, і злякався тоді онук усього, кричати почав, що збіглось все село палити хату наче того Дракули, і в горах здійнявся дим, бо дід спіймав кота баби Параски і накурив, але кіт сказав, що йому файно, хоч і бачив він психотропний сон, і повірили йому усі, і було то свято рослини, що всі співали 420 мантр.

"Дивний сон за 419 років до пробудження"

Сьогодні зранку
Хапав крізь банку
А уночі
Дрочив мріючи

"Пісок"

І пішов другий пісками, шукаючи собі щастя, жінку файну, робити дитинку веселу, але пісок зморив його біля першого ближчого шинку, і він потрапив у світ алкогольних галюцинацій, які привели його в світ бариг та незрозумілих висловів, та накурили так, що він забув як знову опинився в пустелі, дн було тільки його взуття, він сам і обриганий ним камінь.

"Камінь"

Піском забльоване взуття
Назад немає вороття
Хтось бачить вічний тріп
А я ковтаю гриб... Крокую

У кактусі - країна мрій
А в штанях лиш гримучий змій
Він прагне опинитись в дамі
Але зникає все - я ригонув на камінь

Піском забльоване взуття
Назад немає вороття
Зникає все, зникаю я
Бо ригонув на камінь, бля!

"Слобожани"

А сам дід був Електричним Мольфаром, і коли він бачив якихось слобожан мандрівних, то розумів шо треба їх трохи накурити, бо файні вони дуже, і тоді, коли йшли слобожани далі, то не розуміли де і як вони збилися з дороги, хоча знали, що це все той дід, а потім розуміли, шо він їх переслідує, і бачить крок їхній кожний, і чує подих за сто верст, і співали вони про діда-електричного мольфара, що ззаду йшов за ними, прикриваючи собою від інших жахів, тоді в горах слобожани загубилися, і чув кожен, що трембіти гудуть, і це за ними, бо вмерли всі і ходять привидами.

"Електричний Мольфар"

Електричний Мольфар
Переслідує нас
Трембітає хтось
Мабуть то я

"Остання подорож"

І пішов останній пустелею, шукаючи свою смерть, та впав у печаль і втратив розум, переживав вдень люту спеку і вночі дикі морози, аж доки не посадив він чарівне насіння, що йому дав дід, і чарівне насіння пробило пісок, і онук зустрів Бога накурений і радісний, то ж і закінчив так свій шлях, та під танці мольфарів, та під панахиду.

"Панахида"

Де я і хто я - не пам'ятаю
Із кожним кроком усе зникає
Червоне сонце, навкруги синь
А мої очі з'їдає пил
Холодний вітер, жар наче з пекла
Але я знаю - дозріють стебла
Моє насіння проб'є пісок
І тоді мене зустріне бог

Ой на горі, на полонині
Шавлія росте
Там мольфар блукає
Пісню співає

"Дедушка"

Эй Molfars
Давайте споем
О заводе
На поляне

Там в лесу
Вандер Нимфа
Santa дряхлый
Накуру все

Санта моей мольфар!
Дайте мне шалфей
Летите в небо
До своей мечты
Возьмем, носки, пойти к реке
И трембита через легкие и наоборот
О мне что-то очень страшно
Само желание, носки, дорогой друг
Праздник растение дымчатого кота
Nakuryv внучку дед saloyid

«Праздничные растения»

У моего деда было трое внуков. внуки и один должны были выбрать путь. Я был один со своим дедом, представляя себе , что ночь и удивительные приключения , которые ждут его застенчивый леди, и он просыпался ranesenko, пойманный с дедом через оловянной доказанный деда и внука однажды сказал, ну, давай, дед, я Lath зеленый, мечтать и красиво dryhatys и дал дедушка шалфей цветок внук мог слышать кричащего Chuhayster и rubyt невидимый топор и страшно , а внук вокруг, кричать начал , что совпадало все село сжечь дом , как Дракула, и горы поднялся дым, потому что кот поймал дед и бабка Параска nakuryv, но кот сказал, что это хорошо, хотя он видел психотропный сон, и считал, всем это, и это был праздник растения всех 420 поющего мантр.

«Прекрасный сон в течение 419 лет до пробуждения»

Этим утром
Захваченный через банк
А по ночам
дрочил мечтая

"Песок"

Так второй песок в поисках счастья женщины Файна, макияж ребенок весело, но песок преодолел его в первый ближе к гостинице, и он был в мире алкогольных галлюцинаций, которые привели его в мире барыги и неясные поговорки и nakuryly так что он забыл , как это было еще в пустыне дней был только его ботинки, он и его obryhanyy камень.

"Камень"

Zablovane песок обувь
не Назад нет возврата
Кто-то видит вечное путешествие
Я глотаю гриб прогулки ...

Кактусы - Dreamland
А брюки только гремучих
Он хочет найти себя в леди
Но все исчезает - я ryhonuv в камень

Zablovane песок обувь
не Назад нет возврата
Исчезает все, что исчезает
Для ryhonuv на камень рядом!

"Slobozhany"

А дед был электрический мольфаром, и когда он увидел некоторую slobozhan путешествия, то понял, шо потребность маленького nakuryty, для Faine они, а затем они пошли slobozhany дальше, он не понимает, где и как они удалились, даже если они знал , что до сих пор старик , а потом поняли , соответствуют его от преследования и видит переместить их один и услышать дыхание сотни миль, и они поют о своем дедушке, электрический мольфар , что за вслед за ними, прикрывая их от других ужасов затем slobozhany утраченного в горах, и я услышал одно, что Трембита жужжание, и это для них, для всех мертвых и прогулочных призраков.

«Electric мольфар»

Электрический мольфар
преследуемый
Trembitaye кто-то
Может быть, я

«Последнее путешествие»

Так последняя пустыня в поисках его смерти, и упал в печаль и потерял сознание, опытный день тепла ожесточенного ночью дикий холод, пока он не положил его магические семена , которые он дал его деду и волшебные семена ударили песок и внук встретил Бог дымчатым и радостный, и закончил тем же способом свой путь, и под molphary танцев, а во время панихиды.

«Панихида»

Где я и кто я - не помню
С каждым шагом все исчезают
Красное солнце, синий вокруг
И мои глаза едят пыль
Холодный ветер, как тепло от ада
Но я знаю - спелые стебли
Мой семенные удары песка
И тогда я встретиться с Богом

О, на горе, луг
Шалфей растет
Он странствует мольфар
Песня поет