Тиша, що мене з’їдає, полонила мою душу.
Розум того не знає, що миритись з цим мушу.
В моє серце проникає біль і радість: мені однаково.
Ранок принесе надію нову.
Холод пробігає по моїй шкірі, що трапилось, скажіть.
Здається я знаходжусь не в своєму тілі,
Моє місце де, знайдіть.
Холодний піт обсипає, тремтять руки, нічого не вдію.
Знову очі вверх піднімаю, темні хмари сонце ховають.
Зупини все це, благаю, серце б’ється тихше…
Я вмираю….
Холод пробігає по моїй шкірі, що трапилось, скажіть.
Здається я знаходжусь не в своєму тілі,
Моє місце де, знайдіть.
Тишина, которая ест меня, была очарована моей душой.
Ум не знает, что я должен мириться с этим.
Боль и радость проникают в мое сердце: я такой же.
Утро принесет надежду новым.
Холод проходит через мою кожу, которая произошла, скажите мне.
Кажется, нет в моем теле,
Мое место, где, найди.
Холодный пот брызгает, пожимает руками, я ничего не делаю.
Снова я поднимаю глаза, темные облака солнца прячутся.
Останови все, я умоляю, мое сердце бьется тише ...
Я умираю….
Холод проходит через мою кожу, которая произошла, скажите мне.
Кажется, нет в моем теле,
Мое место, где, найди.
