в моїй кімнаті тиша, неосяжний вакуум
це все про що я мріяв, це все що я просив
ні зайвої думки, ні зайвого атома
мозгове недоїдання, душевний геноцид
мені вистачить навіть і крадратного метра
щоб заблукати і знайти себе завтра зранку
на дні пляшки: не живим, та і не мертвим
ось таке моє життя, ось такий мій фатум
якщо я не вилью емоціїї на шмат паперу
щосили, здавивши олівець, виводячи букви
то спалахну яскравим полум'ям жовто-зеленим
і потім наче зірка спокійно потухну
я буду блукати серед таких же сірих тіл
яким набридло жити, набридла така доля
і цю картину порожнечі на безкінечному тлі
я замалюю та назавжди збережу в долонях
-------
сильна людина визнає свої помилки
слабый человек будет искать оправдания
хочеш кращого?! створи власний світ подумки
но никогда не забывай о жизнинных реалиях
корона із картону нікому не потрібна
чесно говоря она вызывает только смех
і поки всі критикують сюжет твого фільму
ти вместо тьми, постарайся сеять свет
-------
мало по малу картина в глазах меркнет
и на глубине тут не легко дышать
моя душа у камина взглядом скажет:
"в моей жизни всех теней не выслушать"
океан окутал меня в свои холодные объятия
и этот мрачный танец не без моего участия
в паре со мной только моя фантазия
она повесила на меня свою цепь проклятия
и теперь поэтишка чувствует весь мир
лёжа на дне, рукой закрывая рану
и вся суть где-то вот тут внутри
но чувствую, что всё снова не по плану
и вот тело опять в адовом огне
в одной руке пустота, в другой - сжимаю время
ведь все мысли остались где то там, на дне
и я уже не чувствую тяжести своего бремя
in my room silence, an immense vacuum
that's all I dreamed of, that's all I asked for
neither superfluous thought nor superfluous atom
brain malnutrition, mental genocide
I'll even have a square meter
to get lost and find yourself tomorrow morning
at the bottom of the bottle: we are not alive and we are not dead
here is my life, here is my fatum
unless i pour emotions on a piece of paper
they pressed their pencil together, drawing out letters
then a bright yellow-green flame erupted
and then as if the star was quietly gone
I will wander among the same gray bodies
by which she is tired of living, so much has she wished
and this picture of emptiness on an endless background
I will draw and keep forever in the palms of my hands
-------
a strong man admits his mistakes
a weak person will look for excuses
do you want a better one ?! create your own world of thought
but never forget the realities of life
no one needs a cardboard crown
frankly it only causes laughter
and while everyone is criticizing the plot of your movie
instead of darkness, try to shed light
-------
little by little the picture in the eyes fades
and it is not easy to breathe at depth
my soul at the fireplace with a look will say:
"in my life do not listen to all the shadows"
the ocean enveloped me in its cold embrace
and this gloomy dance is not without my participation
paired with me is just my fantasy
she hung her curse chain on me
and now the poet feels the whole world
lying on the bottom, hand covering the wound
and the whole point is inside
but I feel that everything is again not according to plan
and here is the body again in hell fire
in one hand emptiness, in the other - I squeeze time
After all, all thoughts remained somewhere there, at the bottom
and I no longer feel the burden of my burden
