Я так хотів, прокидаючись ранками,
Коли на небі лиш одна зоря,
Тільки із нею ділитись світанками
Допоки світ стоїть і поки крутиться Земля.
І так хотів збудувати для неї
Я Семірамідові сади,
Щоб разом прийняти любві панацею
І в ній залишитись назавжди...
Колись ти станеш зіркою у небі
І кораблі мої до тебе попливуть,
А поки я скажу собі, терпи, так треба,
Бо той, хто терпить упізнає суть.
Я так хотів, засинаючи у пітьмі,
Зустрітися із нею хоч у снах,
Але сиджу с собою на самоті,
Згадуючи строфи у віршах.
Бо я так хотів доторкнутись до неба
Коли сяє там твоя зоря
І утікти бо без тебе не треба
Водоспади, ріки і моря..
I wanted to wake up in the morning,
When there is only one star in the sky,
Only to share it with dawn
As long as the world stands and the Earth is spinning.
And so he wanted to build one for her
I am the Gardens of Semiramis,
To take love in panacea together
And stay in it forever ...
One day you will become a star in the sky
And my ships will come to you,
And until I tell myself, the patience, so it should,
For the one who suffers recognizes the essence.
I so wanted to fall asleep in the dark,
Meet her though in dreams,
But I am alone,
Remembering the verses in the poems.
Because that's how I wanted to touch the sky
When your star shines there
And you don't have to run away without it
Waterfalls, rivers and seas ..
