Такі короткі дні,
і такі довгі вечори.
Як байдуже комусь,
і як не байдуже мені.
Викинеш спогади
через вікно, але зачинене воно.
Холодно на вулиці і я
прошепочу твоє ім’я.
Юлія.. Юлія..
Такі відверті почуття:
запах весни, запах життя.
Ти малювала кращі сни,
скажи, де зараз є вони?
Скинувши ковдру десь в ночі
Ти не казала: "Не питай, мовчи!"
І босоніж, ніжна талія.
Ти писала вірші, ти була моя!
Юлія... Юлія..
Давно забуті дні,
давно забуті вечори.
Як байдуже комусь,
і як не байдуже мені.
В пам’яті лиш силует,
а на стіні висить чужий портрет.
На душі ідилія,
а на губах - лише твоє ім’я
Юлія... Юлія...
Юлія... Юлія...
Такие короткие дни,
И такие долгие вечера.
Как безразлично к кому -то,
И как бы ни безразлично ко мне.
Вы отбросите воспоминания
через окно, но закрыто.
Холодно на улице и я
Я шепчу твое имя.
Джулия .. Джулия ..
Такие откровенные чувства:
Запах весны, запах жизни.
Ты нарисовал лучшие мечты,
Скажи мне, где они сейчас?
Отбрасывая одеяло где -нибудь ночью
Вы не сказали: «Не спрашивай, молчи!»
И босиком, нежная талия.
Вы написали стихи, вы были моими!
Джулия ... Джулия ..
Длинные дни,
Давно забытые вечера.
Как безразлично к кому -то,
И как бы ни безразлично ко мне.
В памяти только силуэт,
И на стене висит чужой портрет.
На душе идилле,
И на губах - только твое имя
Джулия ... Джулия ...
Джулия ... Джулия ...
