Я не люблю тебе, ненавиджу, беркуте!
За те, що в груді ти ховаєш серце люте,
За те, що кров ти п'єш, на низьких і слабих
З погордою глядиш, хоч сам живеш із них;
За те, що так тебе боїться слабша твар,
Ненавиджу тебе за теє, що ти цар!
І ось блищить мій кріс — ціль добра, вистріл певен,
І вбійчеє ядро під хмари понесе він.
І замість нести смерть згори на земне ложе,
Ти сам спіткаєш смерть під хмарами небоже.
І не як божий суд, але як труп бездушний
Ти впадеш, судові тих моїх куль послушний.
І не остатній ти! Нас є стрільців стосот;
І все, що звесь беркут, полоще кров'ю рот,
Вивищуєсь над мир, тривогу й пострах сіє, —
Те кулі не уйде, як слушний час наспіє.
А труп бездушний ми без жалю, без промови
Ногою копнемо й підемо дальш на лови.
Іван Франко, 1883
I don't love you, I hate you, golden eagle!
Because you hide a fierce heart in your chest,
For the fact that you drink blood, on the low and weak
You look with contempt, though you live from them;
Because your weaker face is so afraid of you,
I hate you for being king!
And here my cross shines - the purpose is good, the shot is certain,
And he will carry the deadly nucleus under the clouds.
And instead of carrying death from above on the bed of the earth,
You yourself will die under the clouds of heaven.
And not as God's judgment, but as a soulless corpse
You will fall, obedient to the court of those bullets of mine.
And you are not the last! We have hundreds of archers;
And all that the golden eagle shall wash in his mouth shall be blood.
It soars above peace, sows anxiety and fear, -
That bullet will not go away when the right time comes.
And we are a soulless corpse without pity, without speech
We will kick and go on fishing.
Ivan Franko, 1883
