Текст песни Діодний Міст - Відповідай

Скажи, чому стискає в грудях, лихоманить і болить?
Від тих думок, що зло, яке дрімало, — пробудилось, воно не спить.
І ті роки, коли земля палала, потопала у крові,
Здавались нам такі далекі, наче було уві сні.

Скажи… Скажи…

Відповідай! Давай збагнемо… Не втікай від істини!
Розрізняй державу і країну, чієї неньки ми сини?
Відповідай! Хіба настала ера підлих зрадників, катів?!
Якщо не ми, то хто піде до неба, до своїх святих братів?!

Коли брудні, брехливі свині нас зіштовхують чолом,
Без сорому жадають днини, коли настане перелом
В свідомості моїй і твоїй, у серці кожного із нас.
Не дочекаються потвори. Терпінню край! Настав наш час!

Скажи… (Наш час…) Скажи…

Відповідай! Давай збагнемо… Не втікай від істини!
Розрізняй державу і країну, чієї неньки ми сини?
Відповідай! Хіба настала ера підлих зрадників, катів?!
Якщо не ми, то хто піде до неба, до своїх святих братів?!

Досить! Пустих, солодких слів у вуха.
Досить! Немає більше сил це слухать!
Зносить! Вже дах від балачок і мрій.
Бісить! Потрібно руху, треба дій!
Досить! Лишатись осторонь, не помічати!
Досить! У собі на замку усе тримати!
Зросить! Гаряча кров, ворожа кров,
Роси на травах і серпах підков.

Відповідай! Давай збагнемо… Не втікай від істини!
Розрізняй державу і країну, чієї неньки ми сини?
Відповідай! Коли настала ера підлих зрадників, катів?!
Хто з нас готовий йти до неба, до своїх святих братів?!

Скажи, чому стискає в грудях, лихоманить і болить?
Від тих думок, що зло, яке дрімало, — пробудилось, воно не спить.
І ті роки, коли земля палала, потопала у крові,
Здавались нам такі далекі, наче було уві сні.

Скажи… Скажи…

Отвечать! Давай збагнемо… Не втікай від істини!
Розрізняй державу і країну, чієї неньки ми сини?
Отвечать! Хіба настала ера підлих зрадників, катів?!
Якщо не ми, то хто піде до неба, до своїх святих братів?!

Коли брудні, брехливі свині нас зіштовхують чолом,
Без сорому жадають днини, коли настане перелом
В свідомості моїй і твоїй, у серці кожного із нас.
Не дочекаються потвори. Пациент! Настав наш час!

Скажи… (Наш час…) Скажи…

Отвечать! Давай збагнемо… Не втікай від істини!
Розрізняй державу і країну, чієї неньки ми сини?
Отвечать! Хіба настала ера підлих зрадників, катів?!
Якщо не ми, то хто піде до неба, до своїх святих братів?!

Довольно! Пустих, солодких слів у вуха.
Довольно! Немає більше сил це слухать!
Зносить! Вже дах від балачок і мрій.
Назад! Потрібно руху, треба дій!
Довольно! Лишатись осторонь, не помічати!
Довольно! У собі на замку усе тримати!
Зросить! Гаряча кров, ворожа кров,
Роси на травах і серпах підков.

Отвечать! Давай збагнемо… Не втікай від істини!
Розрізняй державу і країну, чієї неньки ми сини?
Отвечать! Коли настала ера підлих зрадників, катів?!
Хто з нас готовий йти до неба, до своїх святих братів?!